ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ТИШКЕВИЧ МИХАЙЛО

  Бібліографічне посилання: Рубльова Н.С. ТИШКЕВИЧ Михайло [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Tyshkevych_M (останній перегляд: 18.02.2019)
ТИШКЕВИЧ МИХАЙЛО

ТИШКЕВИЧ Михайло (псевдоніми — Маляр Каленик, Михайло Калинин; 20(07).04.1857—03.08.1930) — громад. і політ. діяч, дипломат, меценат, граф. Нащадок давнього роду полонізованих українсько-литов. магнатів (див. Тишкевичі), син уманського маршалка Станіслава Тишкевича. Н. в родинному маєтку в с. Андрушівка (нині місто Житомир. обл.), дитинство та юність провів у Варшаві та Вільно (нині м. Вільнюс). Студіював живопис в Академії мист-в у Санкт-Петербурзі та на Заході. 1879—80 служив у рос. армії. Повернувшись в Україну, під впливом спілкування з укр. селянами та знайомства з В.Антоновичем захопився ідеями "хлопоманства" і став активним послідовником цього народницько-культурного руху. Пропагував серед знаті українофільство та ідею укр. автономії, пожертвуваннями підтримував укр. мист-во, науку і літературу, зокрема, 1888 заснував при Львівському товаристві "Просвіта" фундацію для преміювання літ. творів з укр. тематики, фінансував видання кількох часописів, виділив кошти на відзначення 100-літнього ювілею Т.Шевченка. Ініціював створення і брав участь у ряді громад. орг-цій (Катол. об’єднання, Союз шляхти і земельних власників, Крайова партія, Т-во прихильників миру), де підтримував укр. тенденції. Був обраний почесним членом Українського наукового товариства в Києві.. Із 1909 мешкав у Лозанні (Швейцарія), 1917 очолив Союз українців-католиків у Києві. Був головою Українсько-литов. т-ва, заснував інформаційне т-во "Ucraina", фінансував видання і публікував свої статті у місячнику "L’Ukraine" (Лозанна). Під час Першої світової війни виступив на захист вивезеного царською адміністрацією зі Львова й інтернованого в Росії митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Поширював серед політ. та наук. еліти і громадськості Заходу знання про Україну та обстоював ідею укр. самостійності. 26 січня 1919 Директорією Української Народної Республіки призначений головою Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Ватикані. 16 липня 1919 Т. очолив делегацію УНР на Паризькій мирній конференції 1919—1920 та дипломатичну місію УНР у Франції, де марно наполягав на міжнар. визнанні незалежності України. З осені 1920 усунувся від політ. діяльності, оселившись у Польщі в маєтку свого сина.

П. у м. Гнезно (нині місто Великопольського воєводства, Польща).


Праці:
  1. Уривки з спогадів. «ЛНВ», 1928, кн. 3, 5, 7/8, 9; 1929, кн. 3, 9
Література:
  1. Хома І., о. Апостольський престіл і Україна, 1919—1922 pp. Рим, 1987
  2. Гентош Л. Ватикан і виклики модерності: Східноєвропейська політика папи Бенедикта ХV та українсько-польський конфлікт у Галичині (1914—1923). Львів, 2006

Посилання:
  • АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ХЛОПОМАНСТВО, НАРОДНИЦЬКО-КУЛЬТ. ТЕЧІЯ
  • L'UKRAINE
  • ЛЬВІВ
  • ЛЬВІВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА
  • ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1919–1920
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШЕПТИЦЬКИЙ АНДРЕЙ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • ТИШКЕВИЧІ
  • УКРАЇНСЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО У КИЄВІ
  • ВАРШАВА
  • ВІЛЬНЮС

  • Пов'язані терміни:
  • БЕНЕДИКТ XV
  • МЕМУАРИСТИКА
  • ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИЧНИЙ АРХІВ УКРАЇНИ У ЛЬВОВІ
  • ВАТИКАН


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)