ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВІТТ ІВАН ЙОСИПОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. Вітт Іван Йосипович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vitt_I (останній перегляд: 26.04.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВІТТ ІВАН ЙОСИПОВИЧ

ВІТТ (Віт, де Вітт, де Вітте) Iван (Ян) Йосипович (1781–1840) – граф, військ. та держ. діяч. Н. в м. Париж (Франція). Син шефа піх. полку Речі Посполитої графа Й.Вітта та його дружини – грекині Софії, славнозвісної красуні, яка пізніше побралася з магнатом С.-Ф.Потоцьким, чільником Торговицької конфедерації. 1792 записаний корнетом до рос. кінної гвардії, з 14 років – на дійсній службі. Від 1800 – кавалергард, 1801 – полковник, кавалер Мальтійського ордена, 1802 переведений до лейб-кірасирського полку. 1805 поранений в Аустерліцькій битві, 1807 пішов у відставку. 1809 вступив волонтером до франц. армії. Учасник Війни 1812. В черв. 1812 офіційно повернувся на бік імп. Олександра I, з жовт. – генерал-майор. Сформував у Київ. та Подільській губ. 4 козац. полки і обійняв над ними провід в ранзі нач. бригади, з 1814 – Укр. козац. (уланської) д-зії. 1817 очолив Бузьку д-зію, надалі – пд. військ. поселення. За наказом О.Аракчеєва (див. Аракчеєвщина) влаштував суд над учасниками Бузьких козаків повстання 1817. Від 1818 – генерал-лейтенант. 1819 отримав доручення царя "пильнувати за губерніями Київською, Волинською, Подільською, Херсонською, Катеринославською, Таврійською, особливо за містами Києвом і Одесою", налагодив агентурний нагляд. Од 1823 – командир 3-го резервного кавалерійс. корпусу, від 1828 – резервних військ на російсько-турецькій війні 1828–1829). Водночас був куратором Рішельєвського ліцею (до 1830). Дізнавшись про таємне Південне т-во (див. Декабристів рух), у 1-й пол. 1825 повідомив про нього I.Дибича, а в 2-й пол. – Олександра I. 1829 номінований генералом від кавалерії. Долучився до придушення польського повстання 1830–1831, зазнав контузії, одержав од імп. Миколи I прикрашену діамантами шпагу "За хоробрість", виконував обов'язки варшавського військ. губернатора, голови карного суду над повстанцями. 1831 призначений шефом Укр. уланського полку, 1832 – інспектором всієї "поселеної" кавалерії (з центром у Єлизаветграді, нині Кіровоград), 1838 дістав звання інспектора резервної кавалерії. Кавалер багатьох орденів, у т. ч. рос. – св. Анни 1-го ст., св. Володимира 1-го ст., Олександра Невського з діамантами, св. Георгія 3-го та 2-го ст., Андрія Первозванного з діамантами. Похований у крим. Георгіївському монастирі.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Военная галерея 1812 года. СПб., 1912
  2. Усенко П. Врода, звада, зрада, розрада. "Всесвіт", 1999, № 5–6.

Посилання:
  • АРАКЧЕЄВЩИНА
  • БУЗЬКИХ КОЗАКІВ ПОВСТАННЯ 1817 Р.
  • ДЕКАБРИСТІВ РУХ В УКРАЇНІ
  • ДИБИЧ ІВАН ІВАНОВИЧ
  • КІРОВОГРАД
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РІШЕЛЬЄВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1828–1829
  • ТОРГОВИЦЬКА КОНФЕДЕРАЦІЯ
  • ВІЙНА 1812 Р.

  • Пов'язані терміни:
  • БОШНЯК ОЛЕКСАНДР КАРЛОВИЧ
  • БУЗЬКИХ КОЗАКІВ ПОВСТАННЯ 1817 Р.
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • КАМ'ЯНСЬКА УПРАВА
  • КШИЖАНОВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ
  • ПОТОЦЬКА СОФІЯ СТАНІСЛАВІВНА
  • ПОТОЦЬКА СОФІЯ КОСТЯНТИНІВНА
  • ВІЙНА 1812 Р.
  • ВІЙСЬКОВІ ПОСЕЛЕННЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)