ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЯНОВСЬКИЙ ЮРІЙ ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Янковська О.В. ЯНОВСЬКИЙ Юрій Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Yanovskyj_Y (останній перегляд: 16.11.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЯНОВСЬКИЙ ЮРІЙ ІВАНОВИЧ

ЯНОВСЬКИЙ Юрій Іванович (псевдоніми — Григорій Ней, Юрій Юрченко та ін.; 27(14).08. 1902—25.02.1954) — письменник, поет, драматург, сценарист. Н. на х. Маєрове (нині с. Нечаївка Компаніївського р-ну Кіровогр. обл.). Від 1917 сім’я мешкала в Єлизаветграді (нині м. Кіровоград), де батько працював на з-ді с.-г. машин. Освіту здобув у Єлизаветградському реальному уч-щі, де свого часу навч. П.Саксаганський, Є.Чикаленко, Г.Юра, Є.Маланюк. 1919—21 працював у різних установах. 1922—24 навч. на електромех. ф-ті Київ. політех. ін-ту. 1922 надрукував першого вірша "Море", 1924 став позаштатним кореспондентом газ. "Більшовик". 1925—28 був членом літ. орг-ції "Вільна академія пролетарської літератури", а після її ліквідіції — "Пролетарського літературного фронту". 1926—27 — худож. редактор Одес. кінофабрики, де тісно співпрацював з О.Довженком. 1927 переїхав до Харкова. 1930 видав роман "Чотири шаблі" про буремний шлях повстанського загону часів громадянської війни в Україні 1917—1921 і подальшу долю героїв, написаний на основі спогадів Ю.Тютюнника про похід отамана Н.Григор’єва. Роман зазнав різкої критики як витвiр нацiоналістичного романтизму. Це вплинуло й на оцінку нового роману "Вершники", написаного 1930—33. Лише видання уривків з роману, перекладених рос. мовою, і влаштування спец. обговорень їх у Москві дали змогу видати "Вершники" в УСРР (1935). 1939 Я. обійняв посаду гол. редактора час. "Українська література" (від 1946 — "Вітчизна") в Києві. Писав вірші, фейлетони, оповідання. Брав активну участь у житті Спілки рад. письменників України, сприяв публікації творів О.Гончара, О.Довженка, В.Козаченка, П.Кочури, М.Рильського, М.Стельмаха, П.Тичини та ін., мав значний вплив на творче зростання О.Довженка. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 продовжував редагувати журнал, що тимчасово видавався в Уфі (нині столиця Республіки Башкортостан, РФ), був військ. кореспондентом на Першому Українському фронті. Від газ. "Правда України" був присутнім на Нюрнберзькому процесі 1945—1946, по тому видав "Листи з Нюрнберга". 1947 час. "Дніпро" надрукував його роман "Жива вода". Зображення правдивих картин важкої повоєнної дійсності призвело до критики твору з боку парт. рецензентів. Того ж року ЦК КП(б)У ухвалив постанову "Про журнал "Вітчизна”", Я. звільнили з посади за "націоналізм, міщансько-обивательські погляди, аполітичність, друк помилкових і порочних творів". Пленум Спілки письменників України, де брав участь 1-й секретар ЦК КП(б)У Л.Каганович, засудив роман "Жива вода" як "ідейно хибний, націоналістичний, наклепницький". За порадами "товаришів" Я. зробив до 200 виправлень, твір був надрукований після смерті автора під назвою "Мир". Невдовзі ще ряд творів було піддано критиці, зокрема "Дочка прокурора", згадано й "Чотири шаблі". Я. зазнав морального та матеріального тиску. Став писати на ін. теми. У циклі "Київські оповідання" зображав героїзм рад. людей під час війни, яких надихала більшовицька партія на чолі з Й.Сталіним, за що одержав Сталінську премію (1949). Так постійні переслідування, послідовне, наполегливе витруювання живого духу художника призвели до того, що Я. опинився заручником системи, став речником правлячої ідеології; від 1953 він — загальновизнаний майстер слова, автор прозових та драм. творів, сценаріїв. Я. справедливо називають сміливим новатором в укр. літературі 20 ст., він — один із найяскравіших представників неоромантичної течії в ній. У царині як змісту, так і форми худож. творів, ніколи не прагнув ходити чужими стежками, відкидав усталені схеми, банальності, трафарети. У світобаченні Я. від самого початку творчого шляху були закладені висока духовність, пріоритет загальнолюдського, гуманістичного. Спадщина письменника здобула широке визнання. За його творами знято фільми "Вершники" (1939) та "Дума про Британку" (1969). Твори митця перекладалися багатьма мовами, видані в Болгарії, Польщі, Німеччині, Угорщині, Чехословаччині, Австрії, Італії, Франції.

П. у м. Київ, похований на Байковому цвинтарі.

У с. Нечаївка відкрито меморіальний музей (1972), встановлено пам’ятник (скульп. І.Макогон).

дата публікації: 2013 р.

Праці:
  1. Твори, т. 1—5. К., 1982—83
Література:
  1. Жевченко-Яновська Т. Карби долі. «Київ», 1985, № 3
  2. Плачинда С.П. Юрій Яновський: Біографічний роман. К., 1986
  3. Бабишкін О. Кіноспадщина Юрія Яновського. К., 1987
  4. Семенчук І.Р. Юрій Яновський: життя і творчість К., 1990
  5. Панченко В. «...І думав я не тільки те, що написав у книжках»: (перечитуючи молодого Юрія Яновського). В кн.: Панченко В. Магічний кристал. Кіровоград, 1995
  6. Семенюк І.Я. Феномен Юрія Яновського. К., 1998
  7. Лавріненко Ю. Юрій Яновський: 1902—1954. В кн.: Розстріляне Відродження: Антологія: 1917—1933. К., 2004
  8. Мафтин Н. Типологія новелістичного мислення у прозі Юрія Яновського. «Слово і час», 2010, № 10
  9. Плачинда С. Чому плакала флейта «Українська літературна газета», 2012, № 17—18 (75—76), 24 серпня — 7 вересня
  10. Шпак В. Добрий геній українського кіно. «Урядовий кур’єр», 2012, № 187, 13 жовтня

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БАЙКОВИЙ ЦВИНТАР
  • ЧИКАЛЕНКО ЄВГЕН ХАРЛАМПОВИЧ
  • ДНІПРО
  • ДОВЖЕНКО ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ
  • ГОНЧАР ОЛЕСЬ (ОЛЕКСАНДР) ТЕРЕНТІЙОВИЧ
  • ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В УКРАЇНІ 1917–1921
  • ГРИГОР'ЄВ НИКИФОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КАГАНОВИЧ ЛАЗАР МОЙСЕЙОВИЧ
  • ХАРКІВ
  • КІРОВОГРАД
  • КОЗАЧЕНКО ВАСИЛЬ ПАВЛОВИЧ
  • КИЇВ
  • МАЛАНЮК ЄВГЕН ФИЛИМОНОВИЧ
  • МОСКВА
  • НЮРНБЕРЗЬКИЙ ПРОЦЕС 1945–1946
  • ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ
  • РИЛЬСЬКИЙ МАКСИМ ТАДЕЙОВИЧ
  • САКСАГАНСЬКИЙ ПАНАС КАРПОВИЧ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • ТЮТЮННИК ЮРІЙ ЙОСИПОВИЧ
  • ТИЧИНА ПАВЛО ГРИГОРОВИЧ
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОЛЕТАРСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАПЛІТЕ
  • ЮРА ГНАТ ПЕТРОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • АРХІВ-МУЗЕЙ ЛІТЕРАТУРИ І МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ
  • ІНТЕЛІГЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКА
  • ІРПІНЬ
  • КІРОВОГРАД
  • КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСТЬ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ, КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ
  • КОМІТЕТ З ОХОРОНИ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНО-КУЛЬТУРНИХ, АРХІТЕКТУРНИХ І АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМ'ЯТНИКІВ УРСР
  • КОСТЮК ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КРАКІВСЬКІ ВІСТІ
  • КРИЧЕВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ
  • КУСЕНКО ОЛЬГА ЯКІВНА
  • МАНУЇЛЬСЬКИЙ ДМИТРО ЗАХАРОВИЧ
  • ОДЕСЬКА КІНОСТУДІЯ ХУДОЖНІХ ФІЛЬМІВ
  • ОДЕСЬКИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ МУЗЕЙ
  • ПАУСТОВСЬКИЙ КОСТЯНТИН ГЕОРГІЙОВИЧ
  • ПОЛЬСЬКИЙ ТЕАТР У КИЄВІ
  • РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
  • САВЧЕНКО ІГОР АНДРІЙОВИЧ
  • СВІДЗІНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ЮХИМОВИЧ
  • ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОЛЕТАРСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАПЛІТЕ
  • ЗАЛКА МАТЕ
  • ЖИТТЯ Й РЕВОЛЮЦІЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)