ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЧЕРНІГІВСЬКА ЗЕМЛЯ, ЧЕРНІГОВО-СІВЕРСЬКА ЗЕМЛЯ

  Бібліографічне посилання: Плахонін А.Г. ЧЕРНІГІВСЬКА ЗЕМЛЯ, Чернігово-Сіверська земля [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=chernigivska_zemlja (останній перегляд: 19.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЧЕРНІГІВСЬКА ЗЕМЛЯ, ЧЕРНІГОВО-СІВЕРСЬКА ЗЕМЛЯ

ЧЕРНІГІВСЬКА ЗЕМЛЯ, Чернігово-Сіверська земля — територіальне утворення, об’єднання земель доби Київської Русі на території сучасних Чернігівської області, Сумської області України, Гомельської та Могильовської областей Білорусі, Брянської, Курської, Орловської, Тульської, Калузької, частково Московської та Рязанської областей РФ. Територію Ч.з. в добу раннього середньовіччя заселяли поляни, сіверяни, радимичі, в’ятичі, дреговичі, що в подальшому відбилося на її адм.-тер. складі. Ч.з. утворилася в 11 ст. внаслідок об’єднання частини Руської землі навколо м. Чернігів із Сіверською землею — територією зх. групи сіверян у Середньому Подесенні. Це об’єднання не тільки заклало територіальну основу Ч.з., але й стало причиною виокремлення в подальшому двох політ. центрів Ч.з. — власне Чернігівського князівства та Новгород-Сіверського князівства, що було юридично закріплено дуже рано — на Любецькому з’їзді 1097. Ядром Ч.з. були землі навколо Чернігова, Сновська волость (Сновська тисяча), а також м.Стародуб, який став князівським столом ще на поч. 12 ст.

У 1080-ті рр. черніг. кн. Володимир Мономах ліквідував племінне княжіння в’ятичів у верхній течії Оки (прит. Волги), втім окняжіння цієї території затягнулося до кінця 12 ст. У пд. частині ареалу в’ятичів у серед. 12 ст. утворилася Карачевська волость (Лісова земля), а племінна назва в’ятичів закріпилася лише за пн. частиною їхнього ареалу. Князівський стіл у Козельську (нині місто Калузької обл., РФ) виник лише 1201. Вже після монголо-татарської навали в басейні р. Ока виникли Карачівське, Тарусське та Новосильське князівства, які з 2-ї пол. 14 ст. прийнято називати узагальнюючим терміном Верховські князівства (див. Верховські князі).

На ранньому етапі існування Ч.з. Муромське князівство перебувало під владою князів із черніг. династії. Та навряд чи можна казати про входження його території безпосередньо до складу Ч.з. 1127 політ. зв’язок між Ч.з. та Муромським (потім Муромо-Рязанським) князівством остаточно перервався, а кордон між ними пройшов десь між містами Колтеськ та Ростиславль на Оці. У цьому регіоні у межиріччі річок Москва (прит. Оки) та Ока пройшов і кордон між Ч.з. та Владимиро-Суздальським князівством.

У верхів’ях Угри (прит. Оки, бас. Волги) та Десни (прит. Дніпра) розпочинався кордон із Смоленським князівством, який тягнувся до волості Радимичі з центрами в містах Гомій (нині м. Гомель, Білорусь) та Чичерськ (нині м. Чечерськ Гомельської обл., Білорусь). Ця волость, до складу якої ввійшли пд. землі колиш. племінного союзу радимичів, тяжіла до Черніг. князівства.

У серед. 12 ст. до складу Ч.з. увійшов і значний комплекс земель на правобережжі Дніпра в басейні Прип’яті (прит. Дніпра), з містами Случеськ (нині м. Слуцьк) та Клечеськ (нині м. Клецьк; обидва міста Мінської обл., Білорусь), що раніше був частиною племінного ареалу дреговичів. Володіння цими територіями дозволяло черніг. князям втручатися в політ. життя Полоцької землі та брати участь у воєнних походах на Литву. Є підстави вважати, що ці землі належали Чернігову ще на поч. 13 ст.

Далі кордон між Київською землею та Ч.з. йшов униз по Дніпру та в межиріччі Дніпра та Десни до р. Остер (прит. Десни), уздовж усієї течії якої проходив кордон Ч.з. із Переяславським князівством. Між Остром та Десною була волость Задесення, де були розселені у т. ч. й чернігівські "свої погани" — торки, ковуї. Далі на схід прикордонною була Вирська волость. У верхній течії р. Сейм (прит. Десни) в 11 ст. утворилася волость Посем’я із центром у м. Курськ, яка протягом наступних 100 років була спірним володінням між Ч.з. та Переяславською землею. Лише в 2-й пол. 12 ст. вона остаточно потрапила під владу Ольговичів й увійшла до складу Новгород-Сіверського князівства. Уже в 1180-х рр. літопис згадує тут князівські столи в Путивлі, Рильську, Трубчевську.

Політ. єдність цього величезного масиву земель забезпечувало спільне походження князівської династії від сина Ярослава МудрогоСвятослава Ярославича та (з відстороненням від права наслідування Чернігова Ярослава Святославича та його нащадків і вигасненням роду Давида Святославича) із серед. 12 ст. — від Олега Святославича. У Ч.з. ретельніше, ніж будь-де в Давній Русі, дотримувалися "лествичного" порядку — принципу успадкування Чернігова як старшого князівського столу за принципом старійшинства (старшим у роді).

Більшість черніг. князів сприймали володіння Черніговом лише як зручний трамплін для оволодіння Києвом. Але їхні зовнішньополіт. авантюри цим не обмежувалися: у різні роки черніг. князі володіли Тмутороканню, Новгородом Великим, Волинню, Галичем (давнім). Втім, їм не вдалося надовго закріпити за собою ці придбання, тому навряд чи можна говорити про включення цих земель до складу Ч.з.

Поступовий занепад єдності Ч.з. розпочався із монголо-татар. навалою, яка спустошила пд. райони Ч.з. Політ. та екон. центри Ч.з. поступово пересувалися на північ — у Брянськ (нині місто в РФ) та Верховські князівства. У намаганнях протистояти Золотій Орді Чернігово-Брянське князівство остаточно виснажило свої сили та не змогло протистояти експансії Литви. У 1360-ті рр. Ч.з. остаточно ввійшла до складу Великого князівства Литовського. Її місце як істор. регіону заступили Сіверська земля та Верховські князівства.

дата публікації: 2013 р.

Література:
  1. Багалей Д. История Северской Земли до половины XIV ст. К., 1881
  2. Голубовский П.В. История Северской Земли до половины XIV ст. К., 1882
  3. Зотов Р.В. О черниговских князьях по Любецкому синодику и о Черниговском княжестве в татарское время. СПб., 1892
  4. Мавродин В.В. Очерки истории Левобережной Украины (с древнейших времен до второй половины ХIV в.). Л., 1940
  5. Насонов А.Н. Русская земля и образование территории древнерусского государства: Историко-географическое исследование. М., 1951
  6. Dimnik M. The Dynasty of Chernigov: 1054—1146. Toronto, 1994
  7. Русина О.В. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. К., 1998
  8. Dimnik M. The Dynasty of Chernigov, 1146—1246. Cambridge, Massachusetts, 2003
  9. Зайцев А.К. Черниговское княжество X—XIII вв.: избранные труды. М., 2009
  10. Шеков А.В. Верховские княжества: середина ХIII — середина XVI в. М., 2012

Посилання:
  • ЧЕРНІГІВ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЧЕРНІГІВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ДАВИД СВЯТОСЛАВИЧ
  • ДРЕГОВИЧІ
  • ГАЛИЧ (ДАВНІЙ)
  • ГОМІЙ
  • КОВУЇ
  • КУРСЬК, ДАВНЬОРУСЬКЕ МІСТО
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • КИЇВСЬКА ЗЕМЛЯ
  • ЛЕСТВИЧНИЙ ПОРЯДОК ЗАМІЩЕННЯ КНЯЖИХ СТОЛІВ НА РУСІ
  • ЛЮБЕЦЬКИЙ З'ЇЗД 1097
  • МОНГОЛО-ТАТАРСЬКА НАВАЛА
  • НОВГОРОД-СІВЕРСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • НОВГОРОД ВЕЛИКИЙ
  • ОЛЕГ СВЯТОСЛАВИЧ
  • ОЛЬГОВИЧІ
  • ПЕРЕЯСЛАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ПОЛЯНИ
  • ПОСЕМ'Я
  • ПУТИВЛЬ
  • РАДИМИЧІ
  • РУСЬКА ЗЕМЛЯ
  • РИЛЬСЬК
  • СІВЕРЯНИ
  • СІВЕРСЬКА ЗЕМЛЯ
  • СТАРОДУБ, МІСТО БРЯНСЬКОЇ ОБЛ.
  • СУМСЬКА ОБЛАСТЬ
  • СВЯТОСЛАВ ЯРОСЛАВИЧ
  • ТМУТОРОКАНЬ
  • ТОРКИ
  • ТРУБЧЕВСЬК
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВЕРХОВСЬКІ КНЯЗІ
  • В'ЯТИЧІ
  • ВЛАДИМИРО-СУЗДАЛЬСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ВОЛОДИМИР МОНОМАХ
  • ВОЛИНЬ
  • ЯРОСЛАВ МУДРИЙ, ЯРОСЛАВ-ГЕОРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ЗОЛОТА ОРДА, УЛУС ДЖУЧІ

  • Пов'язані терміни:
  • ЧЕРНІГІВСЬКЕ ВЕЛИКЕ КНЯЖІННЯ
  • ЧЕРНІГІВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • КОЛЕКТИВНОГО СЮЗЕРЕНІТЕТУ КОНЦЕПЦІЯ
  • МОРОВІЙСЬК
  • ТОРКИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)