ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОТОЦЬКИЙ СТАНІСЛАВ-ФЕЛІКС, СТАНІСЛАВ-ЩЕНСНИ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. ПОТОЦЬКИЙ Станіслав-Фелікс, Станіслав-Щенсни [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=potockyjj_stanislav_feliks_st (останній перегляд: 17.02.2019)
ПОТОЦЬКИЙ СТАНІСЛАВ-ФЕЛІКС, СТАНІСЛАВ-ЩЕНСНИ

ПОТОЦЬКИЙ (Potocki) Станіслав-Фелікс, Станіслав-Щенсни (Stanisław Szczęsny; 1751 чи 1752 – березень 1805) – магнат, політ. і військ. діяч Речі Посполитої, дипломат, публіцист, доброчинець, граф. Масон, 1784–89 був великим магістром ложі "Wielki Wschód Narodowy" ("Великий Національний Схід"), 1786 заснував ложу "Prawdziwy Patriotyzm" ("Справжній Патріотизм"). Праправнук С.Потоцького ("Ревери"), син київ. воєводи Ф.Потоцького (1700–72). Н. в Белзькому воєводстві, в галицькому маєтку Тартаків (нині село Сокальського р-ну Львів. обл.) або в Кристинополі (нині м. Червоноград). Отримав домашню освіту під наглядом матері – Ганни-Ельжбети (1724–72; у дівоцтві теж Потоцька). Ще підлітком номінований офіцером (мав чин ротмістра), обійняв белзьке градське староство (1767). Наприкінці 1770 таємно повінчався із 17-річною Г.Комаровською. 1774 призначений великим коронним хорунжим, побрався із 22-літньою Ю.Мнішек. Від 1780, відмовившись од уряду хорунжого, замешкав у Тульчині, за два роки розбудував тут палацово-парковий комплекс споруд.

1782 титулований рус. воєводою, обраний консулом сеймової Постійної ради. Порядкував багатьма своїми госп-вами, розводив сади, запровадив лісництво, утримував кінний з-д, апробовував на власних добрах агрономічні та зоотехнічні досліди, налагодив фабричне вир-во, зібрав унікальну б-ку й цінну картинну галерею, влаштував оркестр місц. музик, заохочував громад. ініціативи селян, мінімізовував панщину, відповідно замінюючи її на чинш. Обстоював реліг. права віруючих різних конфесій, щедро жертвував на храми. Часом стилізувався під козака, укр. заможного хлібороба.

Попри демонстрацію опозиційності до польс. короля Станіслава-Августа Понятовського 1784 купив за 18 тис. дукатів командування Укр. д-зією в ранзі генерал-лейтенанта. 1788 додав за 20 тис. дукатів пост генерала артилерії (начальника гарматного й інженерного корпусу, батальйону фузилерів, Варшавського арсеналу та всіх фортець Корони Польської, включно з Кам'янцем-Подільським), від Брацлавського воєводства зробився депутатом вального сейму, швидко трансформованого у Варшаві на конфедераційний (див. Конфедерації шляхетські), претендував на президентство в цьому органі.

1787 в Києві зустрічався з рос. імп. Катериною II. У Тульчині, де він тоді розквартирував дивізійний штаб, урочисто вітав Станіслава-Августа Понятовського, а на ознаменування такого монаршого візиту оголосив тамтешньому люду розкріпачення та низку привілеїв. 1789 виїхав до Відня й тривало мандрував, покинувши виконання посадових обов'язків. Критикував тодішню владу, функції гетьманів (див. Гетьман великий коронний і Гетьман польний коронний), висунув концепцію радикального реформування д-ви на базі "трьох вільних і удільних провінцій" (серед них насамперед прикметною автономією чітко виокремилися б укр. терени, окреслені під специфічною назвою "Східна Польща"). У період російсько-турецької війни 1787–1791 листувався з інспірованим Османською імперією крим. ханом Шахбас-Гіреєм, спілкувався з кн. Г.Потьомкіним, О.Безбородьком.

Не сприйнявши Конституцію Речі Посполитої Третього травня 1791, очолив Торговицьку конфедерацію 1792, надав власні маєтки задля плацдарму розгортання агресії Рос. імперії на Поділля. Як ген. маршалок конфедерації випускав універсали, намагався формувати "легіони" – підлеглі йому загони, котрі сподівався тріумфально ввести обік чужинських підрозділів до Варшави. Цариця Катерина II зрештою зігнорувала репрезентований ним деталізований проект федерації у складі малопольської, великопольської та литовської рівнозначних частин (засадних респ. формувань). Хоча різко протестував проти вторгнення до Польщі прусської армії й навіть закликав на боротьбу з нею готувати посполите рушення, одначе під тиском цариці денонсував передньо обнародувані войовничі акти стосовно збройного опору зх. нападникам.

1793 делегований із посольською місією до Санкт-Петербурга, звідти вирушив до Гамбурга (Німеччина). 1794 революц. Найвищий кримінальний трибунал у Варшаві засудив П. за держ. зраду до страти, його портрет показово було повішено на шибеницю. 1795, повернувшись через С.-Петербург додому, символічно удостоївся статусу генерал-аншефа (генерала від інфантерії). 1798 рос. імп. Павлом I відсторонений од служби. На поч. 1798 офіційно розлучився з Ю.Потоцькою (восени того самого року вона померла) й узяв церк. шлюб – із С.К.Потоцькою.

Заснував "Софіївку". Відновив діяльність закритого 1794 Уман. базиліанського монастиря (зі школою). Надав у себе притулок поетові С.Трембецькому. Віршував, вів щоденник.

П. у м. Тульчин.


Література:
  1. Krzyżanowski S. Tulczyn. Kraków, 1862
  2. Ограбление гр. Станислава Потоцкого1780 г. под Киевом. "Киевская старина", 1903, № 11
  3. Pu. Listy Szczęsnego Potockiego do Katarzyny II i Zubowa. "Kwartalnik historyczny", 1903
  4. Артамонов Н.Н. Потоцкий, граф Станислав-Феликс. В кн.: Русский биографический словарь. СПб., 1905
  5. Czertkowski A. Pan na Tulczyni. Lwów, 1925
  6. Rostworowski E. Korespondencja Szczęsnego Potockiego z Sewerynem Rzewuskim. "Przegląd Historyczny", 1954
  7. Aleksandrowska E. Wiersze Józefa Koblańskiego i Stanisława Szczęsnego Potockiego – zapomnianych poetów Oświecenia. Warszawa, 1980
  8. Rostworowski E. Potocki Stanisław Szczęsny. В кн.: Polski Słownik Biograficzny, t. 28/2.Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk–Łódź, 1985
  9. Гісцова Л., Шовковий Д.П. Тульчинська лінія Потоцьких у документах Центрального історичного архіву України, м. Київ. "Історія України", 1997, № 18
  10. Усенко П.Г. Живий відгомін епохи. Там само, 1997, № 24
  11. Колесник В. Відомі поляки Вінниччини. Вінниця, 2007
  12. Усенко П.Г. Серпанкова прелюдія "Софіївки" – Потоцькі (польський можновладець і грецька суперкрасуня в українському пристановищі загальної історії). К., 2010.

Посилання:
  • БЕЛЗЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • БЕЗБОРОДЬКО ОЛЕКСАНДР АНДРІЙОВИЧ
  • БРАЦЛАВСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • ЧЕРВОНОГРАД, МІСТО ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • ЧИНШ
  • ДУКАТ
  • ГЕТЬМАН ПОЛЬНИЙ КОРОННИЙ
  • ГЕТЬМАН ВЕЛИКИЙ КОРОННИЙ
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • КОНФЕДЕРАЦІЇ ШЛЯХЕТСЬКІ
  • КОНСТИТУЦІЯ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ТРЕТЬОГО ТРАВНЯ 1791
  • КИЇВ
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПАНЩИНА
  • ПАВЛО І ПЕТРОВИЧ
  • ПОДІЛЛЯ
  • ПОСПОЛИТЕ РУШЕННЯ
  • ПОТЬОМКІН ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ПОТОЦЬКА СОФІЯ КОСТЯНТИНІВНА
  • ПОТОЦЬКИЙ СТАНІСЛАВ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1787–1792
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СОФІЇВКА - НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАРК - ДИВ. НАЦІОНАЛЬНИЙ БОТАНІЧНИЙ САД
  • СТАНІСЛАВ-АВГУСТ ПОНЯТОВСЬКИЙ
  • СТАРОСТВО
  • ТОРГОВИЦЬКА КОНФЕДЕРАЦІЯ
  • ТУЛЬЧИН, МІСТО ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ВАЛЬНИЙ СЕЙМ
  • ВАРШАВА
  • ВІДЕНЬ
  • ВОЄВОДА

  • Пов'язані терміни:
  • ЧЕРВОНОГРАД, МІСТО ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • СОФІЇВКА, НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕНДРОЛОГІЧНИЙ ПАРК
  • СИТКІВЦІ, СМТ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ТОРГОВИЦЬКА КОНФЕДЕРАЦІЯ
  • ТУЛЬЧИН, МІСТО ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • УМАНЬ, МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
  • ЯБЛОНОВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ-ЯН


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)