ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

Т-34, ТАНК

  Бібліографічне посилання: Другак В.М. Т-34, танк [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=t_34 (останній перегляд: 21.02.2019)
Т-34, ТАНК

Т-34 ("тридцятьчетвірка") — рад. середній танк часів Другої світової війни.

Т-34 розроблений 1938—39 на з-ді № 183 (Харків. паровозобудівний з-д). Випускався 1940—50 в СРСР і протягом 1950-х рр. — у Польщі та Чехословаччині. Усього виготовлено понад 68 тис. танків усіх модифікацій у СРСР, 1380 — у Польщі та 3185 — у Чехословаччині. Це найбільш масовий танк в історії людства.

Протягом 1931—40 Харків. паровозобудівний з-д випускав легкі колісно-гусеничні танки серії БТ. Їхнє бойове застосування у громадян. війні в Іспанії 1936—39 виявило ряд принципових вад, у першу чергу — недостатнє бронювання. Паралельно з їх удосконаленням на Харків. паровозобудівному з-ді окреме конструкторське бюро під кер-вом А.Діка вело розробку нового танка А-20 (БТ-20) з посиленим бронюванням та поліпшеними можливостями колісного ходу. Після того, як конструктора заарештували за звинуваченням у шкідництві, його конструкторське бюро об’єднали з конструкторським бюро Харків. паровозобудівного з-ду, яке очолював М.Кошкін. Йому доручили доопрацювати проект А-20 і паралельно розробити проект А-20Г (А-32) з посиленим (за рахунок відмови від колісного ходу) бронюванням та озброєнням.

Полігонні випробування виявили, що конструкція А-32 дає змогу посилити бронезахист без погіршення ходових якостей. Новий проект, з більш потужною 76-мм гарматою Ф-32 та посиленою 45-мм бронею, отримав позначення А-34 і 19 грудня 1939 був прийнятий на озброєння РСЧА як середній танк Т-34. В якості ходового випробування 6—12 березня 1940 танки здійснили 750-кілометровий пробіг з Харкова до Черкізово (нині у складі м. Москва) і 17 березня в Кремлі були продемонстровані кер-ву країни. Вони справили велике враження на Й.Сталіна, і той розпорядився прискорити їх серійне вир-во. Однак військові стримано поставилися до нової машини. Згідно з даними полігонних випробувань танк, хоч і відповідав поставленим вимогам, потребував серйозної переробки.

Проте 31 березня 1940 було прийняте рішення про серійний випуск Т-34 в Харкові та Сталінграді (нині м. Волгоград, РФ) з одночасним усуненням виявлених вад.

Початково Т-34 випускався виключно на Харків. паровозобудівному з-ді. Танк. броню постачав Маріупольський металургійний з-д, двигуни — дочірній моторобудівний з-д № 75.

1940 Харків. паровозобудівний з-д спромігся виготовити лише 115 (із 500 запланованих) танків. Однак у 1-му півріччі 1941 заплановані показники були навіть перевиконані (836 виготовлених, при 825 запланованих). У зв’язку з наближенням фронту випуск танків на Харків. паровозобудівному з-ді припинили і з-д (так само, як і Маріупольський металургійний з-д) евакуювали в Нижній Тагіл (нині місто Свердловської обл., РФ), де на базі Уралвагонзаводу організували Уральський танк. з-д № 183. З-д № 75 евакуювали з Харкова в Челябінськ (нині місто в РФ), де його об’єднали з евакуйованим із Ленінграда (нині м. Санкт-Петербург) Кіровським з-дом.

При організації Уральського танк. з-ду була збережена структура Харків. паровозобудівного з-ду (навіть нумерація цехів та відділів залишилася незмінною), директором новоствореного з-ду призначили директора Харків. паровозобудівного з-ду Ю.Максарьова, а конструкторське бюро очолив О.Морозов, який ще 1940, після смерті М.Кошкіна, замінив його в якості гол. конструктора. 1940—41 Харків. паровозобудівний з-д випустив 1677 танків. Після повернення з-ду з евакуації 1943 серійний випуск Т-34 на ньому не відновлювали (натомість випускали новий танк Т-44, що мав прийти йому на зміну).

Усього вир-во велося на 7-ми з-дах: Харків. паровозобудівному з-ді № 183 (Харків), Уральському танк. з-ді № 183 (Нижній Тагіл), Сталінградському тракторному з-ді (Сталінград), "Красное Сормово" № 112 (Горький; нині м. Нижній Новгород, РФ), Кіровському з-ді наркомату танк. пром-сті в м. Челябінськ, з-ді № 174 (Омськ; нині місто в РФ), Уральському з-ді важкого машинобудування (Свердловськ; нині м. Єкатеринбург, РФ).

У Червоній армії Т-34 був на озброєнні танк. д-зій і окремих танк. бригад та батальйонів. Він брав участь у всіх осн. операціях на радянсько-нім. фронті, а також у Маньчжурській стратегічній наступальній операції в ході радянсько-японської війни 1945.

У повоєнний час Т-34 (переважно модифікації Т-34-85) постачали у понад 30 країн світу і широко використовували в ході різноманітних конфліктів, починаючи з Кореї (1950—53) і закінчуючи Югославією (1991—2001).

За своїм задумом Т-34 був універсальним танком, що поєднував у собі функції як танка механізованих з’єднань (завдяки високим ходовим якостям), так і танка підтримки піхоти (завдяки доброму бронезахисту), а його озброєння давало змогу ефективно боротись як з польовою фортифікацією, так і з бронецілями. Однак конструктивне втілення задуму мало низку серйозних вад.

Популярна у повоєнні роки міфологема про Т-34 як кращий танк II світ. війни не відповідає дійсності. Практично за кожним параметром були танки, що не поступалися, а то й переважали Т-34.

Так, якщо на момент прийняття на озброєння бронювання забезпечувало надійний захист від вогню протитанк. оборони і танків, то починаючи з 1942 і до кінця війни рівень захищеності був недостатнім, а особливості компонування не давали можливості суттєво поліпшити захист хоча б фронтальної проекції. Бортова броня, встановлена під кутом, зменшувала внутр. корисний об’єм корпусу, тому паливні баки довелося розміщувати безпосередньо за нею, що підвищувало ризик вибуху при пробитті броні. При цьому, якщо проти дрібнокаліберних снарядів нахил листів броні суттєво підвищував їхню стійкість, то проти бронебійних снарядів середнього та крупного калібру він не давав ніякого виграшу.

Якщо на початок війни за озброєнням Т-34 переважав практично всі іноз. середні танки, то вже 1942, після переозброєння нім. Pz IV новою гарматою, ця перевага зійшла нанівець. Окрім того, у Т-34 був поганий огляд, а суміщення обов’язків командира та навідника спричиняло до того, що йому постійно доводилося вибирати: спостерігати за полем бою чи вести вогонь. Нім. танкісти знали про цю ваду і на ній будували свою тактику: в момент, коли Т-34 вів вогонь, до нього можна було непомітно підкрастися і впритул розстріляти у слабозахищені місця.

Після появи нім. "Пантери", озброєної ще більш потужною гарматою, Т-34 довелося спішно посилювати озброєння. Однак Т-34-85 переважав "Пантеру" лише при стрільбі осколочно-фугасним снарядом (за рахунок більшого калібру), але не бронебійним. Хоча введення окремого навідника вилікувало "сліпоту" на полі бою, проте у прямій дуелі перевага все одно була не на боці Т-34.

Підвіска вже на момент проектування Т-34 була архаїчною і не повною мірою відповідала вимогам до неї. Пружинна підвіска мала схильність до розгойдування корпусу, що на марші призводило до швидкого стомлювання екіпажу, а в бою суттєво ускладнювало прицільну стрільбу як на ходу, так і з коротких зупинок. До того ж пружинні амортизатори підвіски розміщувалися всередині корпусу, що зменшувало корисний об’єм бойового відділення.

Потужний дизельний двигун В-2 був по-справжньому революц. інновацією. Згодом, у повоєнні часи, сімейство двигунів, розроблених на його основі, встановлювали на значній частині військ. та цивільної техніки. Однак на той момент його експлуатація викликала ряд проблем, зумовлених як незвичністю (у порівнянні зі звичайними двигунами), так і "дитячими хворобами", характерними для нової техніки. Це викликало його швидкий вихід із ладу, що нерідко спричиняло втрату танка з небойових причин.

Т-34 тричі намагалися замінити новим, більш вдалим, танком, позбавленим його вад (перед війною — Т-34М, у ході війни — Т-43, наприкінці війни — Т-44), але кожного разу відмовлялися, побоюючися знизити серійний випуск украй необхідних фронту середніх танків. Власне в цьому і полягала його гол. перевага: протягом усієї війни це був добре освоєний у вир-ві танк, що в цілому не поступався ворожій техніці та при цьому міг постійно випускатися великими серіями.


Література:
  1. Шмелев И. Танк Т-34. «Техника и вооружение», 1998, № 11—12
  2. Коломиец М. Т-34: Первая полная энциклопедия. М., 2009
  3. Барятинский М.Б. Т-34 в бою. М., 2011
  4. Постановление СНК СССР и ЦК ВКП(б) «О производстве танков Т-34 в 1941 г.» № 1216-506сс от 5 мая 1941 г. Web: http://www.pseudology.org/razbory/ T34_Postanovlenie.htm.

Посилання:
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ХАРКІВ
  • МОСКВА
  • РАДЯНСЬКО-ЯПОНСЬКА ВІЙНА 1945
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • ЮГОСЛАВІЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)