ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ТАНЮК ЛЕСЬ

  Бібліографічне посилання: Томазова Н.М. ТАНЮК Лесь [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=tanjuk_les (останній перегляд: 16.02.2019)
ТАНЮК ЛЕСЬ

ТАНЮК Лесь (Леонід) Степанович (н. 08.07.1938) — режисер театру і кіно, мистецтвознавець, поет, перекладач, публіцист, педагог, громад., культ. і держ. діяч. Засл. діяч мист-в України (1995), нар. арт. України (2008). Н. в с. Жукин (нині село Вишгородського р-ну Київ. обл.) в сім’ї вчителів. Після закінчення школи у Луцьку працював ливарником-формувальником на з-ді ім. М.Хрущова, навч. в культосвіт. технікумі, згодом актор Волин. обласного музично-драм. театру ім. Т.Шевченка. 1963 закінчив режисерський ф-т Київ. театрального ін-ту ім. І.Карпенка-Карого (курс М.Крушельницького). Організатор і президент київ. Клубу творчої молоді, навколо якого гуртувалися І.Світличний, А.Горська, В.Стус, В.Чорновіл та ін. шістдесятники. Створив при клубі авторську студію, в якій ставив п’єси І.Драча, М.Куліша, Б.Брехта. Працював у театрах Одеси, Львова, Харкова. Через переслідування з боку місцевої влади виїхав до Москви, де впродовж 1965—86 працював у Моск. художньому академічному театрі ім. М.Горького, Центр. дитячому театрі, Моск. драм. теат- рі ім. К.Станіславського, Моск. драм. театрі ім. О.Пушкіна, Моск. академічному театрі ім. В.Маяковського, театрі ім. Моссовєта. 1986—88 — гол. режисер Київ. молодіжного театру. Із 1992 — голова Спілки театральних діячів України (із 1998 — Нац. спілка театральних діячів України). Викладає майстерність актора і режисури у Київському нац. ун-ті театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка-Карого.

Депутат ВР України 1—5-го скликань, голова Комісії ВР УРСР (із 1991 — ВР України) з питань к-ри та духовного відродження (1990—94), заст. голови (1994—98, 2006—07) та голова (1998—2006) К-ту ВР України з питань к-ри і духовності, член Центр. проводу Нар. руху України (1992—99), заст. голови та член Політради Нар. руху України (1999—2009). Співголова (1989—92) та голова (із 1992) Укр. добровільного культурно-просвітницького правозахисного благодійного т-ва "Меморіал" ім. В.Стуса (див. "Меморіал" імені Василя Стуса) та член Нац. комісії України у справах ЮНЕСКО (із 1995). Голова Всеукр. к-ту з підготування суду над КПРС—КПУ за злочини тоталітаризму "Нюрнберг—2" (1996—2005).

Поставив понад 50 вистав, серед яких "Маклена Граса", "Патетична соната" М.Куліша, "Ніж у сонці" за І.Драчем, "Матінка Кураж" за Б.Брехтом, "В день весілля" В.Розова, "Казки О.Пушкіна", "Месьє де Пурсоньяк" за Мольєром, "Принц і жебрак" за Марком Твеном, "Вдова полковника" Ю.Смуула, "Диктатура совісті" М.Шатрова та ін. Автор сценаріїв кінофіль- му "Голод-33" О.Янчука (1991), фільму-вистави "Мина Мазайло" С.Проскурні (1991), серії телефільмів про "Розстріляне Відродження" (див. "Розстріляне Відродження"), режисер (разом з Г.Ігнацькою) фільму-вистави "Десятая симфония" (1971).

Із 2004 виходить у світ 60-томне видання "Щоденників", які Т. веде з 1956 (вийшло 20 томів, у яких висвітлено історію народження й погрому шістдесятників, опубліковано документи самвидаву, епістолярію, матеріали закритих судів над дисидентами). Автор понад 3 тис. публікацій на теми мист-ва, філософії та політики, перекладів з В.Шекспіра, Р.Тагора, Г.Аполлінера та інших.

Почесний професор Харків. ін-ту к-ри (1992) та Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки (1998).

Лауреат премії ім. С.Данченка Спілки театральних діячів України (1990).

Нагороджений орденом кн. Ярослава Мудрого 5-го (1998) і 4-го ст. (2005), орденом В.Стуса "За мужність" (т-во "Меморіал"; 2002) та ін. відзнаками.


Праці:
  1. Сповідь: поезії. К., 1968
  2. Марьян Крушельницкий. М., 1974
  3. Хто з’їв моє м’ясо , або Кримінальна хроніка...: документи, статті, виступи. Дрогобич, 1994
  4. Монологи: театр, культура, політика. Х., 1994
  5. Парастас (Іван Світличний, Алла Горська, Володимир Глухий, Мар’ян Крушельницький). К., 1998
  6. Слово. Театр. Життя: вибране, т. 1—3. К., 2003
  7. Лінія життя (з щоденників), т. 1—2. Х., 2004; Мар’ян Крушельницький. К., 2007
Література:
  1. Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960—1980-х років. К., 1995
  2. Русначенко А. Національно-визвольний рух в Україні. К., 1998; Рух опору в Україні 1960—1990. К., 2012

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ЧОРНОВІЛ В'ЯЧЕСЛАВ МАКСИМОВИЧ
  • ДРАЧ ІВАН ФЕДОРОВИЧ
  • ГОРСЬКА АЛЛА ОЛЕКСАНДРІВНА
  • ХАРКІВ
  • КУЛІШ МИКОЛА ГУРОВИЧ
  • ЛУЦЬК
  • ЛЬВІВ
  • МЕМОРІАЛ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТУСА
  • МОСКВА
  • ОДЕСА
  • РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
  • САМВИДАВ
  • СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ
  • СВІТЛИЧНИЙ ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ЧОРНОВІЛ В'ЯЧЕСЛАВ МАКСИМОВИЧ
  • ШІСТДЕСЯТНИЦТВО


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)