ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ТІМУР

  Бібліографічне посилання: Немировський О.О. ТІМУР [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=tymur (останній перегляд: 26.08.2019)
ТІМУР

ТІМУР (Тімур ібн Тарагай Барлас, у зх. традиції — Тамерлан, монгол. — Темур-Гурган, перською — Тімур-е-Лянг, рус. — Темір-Аксак; 09.04.1336—18.02.1405) — полководець і завойовник, засновник імперії Тімуридів. Формально — емір Мавераннагру (1370—1405). Син бека Тарагая з монгол. племені барласів. Н. в оселі Ходжа-Ільгар поблизу м. Кеш в улусі Чагатая (нині Кеш — м. Шахрісабз, Узбекистан). У дитинстві та юності отримав чудову фізичну й військ. підготовку; рано виявив лідерські якості, ставши ватажком розбійницького загону, з яким пізніше пішов на службу до правителя Кеша Хаджи. На той час улус Чагатая вже розпався на Мавераннагр на заході і Могулістан на сході. 1356 Т. одружився з Ульджай-туркан, онукою Казагана, еміра Мавераннагру, і потоваришував з її братом Хусейном. Коли 1360 хан Могулістану Тоглук- Тімур захопив Мавераннагр, Т. перейшов на його бік та був призначений замість Хаджи правителем Кеша. 1361 Тоглук-Тімур поставив Т. радником свого сина Ільяса-ходжи, намісника Мавераннагру. Дізнавшись про змову проти себе з боку Ільяса-ходжи та його прибічників, Т. втік до свого шурина Хусейна. Разом вони повели партизан. дії проти могулів; під час однієї із сутичок (восени 1362) Т. втратив два пальці на правій руці та отримав поранення у праву ногу, через що почав шкутильгати (його персидське прізвисько Тімур-е-Лянг та ім’я Темір-Аксак, під яким він виступає в рус. літописах, означають саме "Тімур Кульгавий"). 1364 могули залишили Мавераннагр, проте війна тривала. 1365 Ільяс-ходжа з великим військом переміг Т. і Хусейна під Чиназом (нині місто в Узбекистані; т. зв. "битва в багнюці"); у вирішальний момент битви Хусейн не підтримав успішні дії загонів Т., що й призвело до відступу. 1366 Т. з Хусейном придушили повстання сербедарів у Самарканді (нині місто в Узбекистані). Після цього Т. відкрито виступив проти Хусейна. 1370 Т. захопив фортецю Балх (нині місто в Афганістані), де закріпився Хусейн, а його самого взяв у полон; невдовзі Хусейна було вбито (без прямого наказу Т., буцімто через кровну помсту). 10 квітня 1370 на курултаї в Балху Т. присягнули всі воєначальники Мавераннагру, він отримав титул "великого еміра" і став повновладним володарем країни. Ханом Т. оголосити себе не міг, бо не належав до нащадків Чингіз-хана, тому номінальним ханом Мавераннагру став чингізид Суюргатмиш (а з 1388 — його син Махмуд). Крім того, Т. одружився з чингізидкою Сарай-Мульк — удовою Хусейна і дочкою законного чагатайського правителя Казан-хана; цей шлюб приніс Т. монгольське прізвисько Гурган ("зять").

Решту життя Т. провів у безперервних завойовницьких походах. Його першим природним ворогом став Могулістан, емір якого Камар-ад-дін вже 1370 напав на Мавераннагр. З Камар-ад-діном та ін. правителями могулів Т. воював 7 разів (1371 — двічі, 1375, 1376, 1377, 1383, 1390), приєднавши до своїх володінь значну частину Могулістану. На зх. до кола інтересів Т. увійшов Хорезм, на територію якого, воюючи з династією Суфі, він здійснив 5 походів (1372, 1374, 1378, 1379, 1388). Із 1383 війна за Хорезм стала частиною значно масштабнішого протистояння Т. і Тохтамиша, хана Золотої Орди. Під час останнього походу 1388 Т. нещадно пограбував Хорезм (який із 1383 контролювався Тохтамишем), а його столицю Ургенч (нині м. Кенеургенч, Туркменістан) повністю зруйнував. Це була перша силова відповідь Т. Тохтамишеві, якому сам Т. допоміг стати ханом і з яким тривалий час намагався порозумітися дипломатичним шляхом, незважаючи на провокаційні напади Тохтамиша на Азербайджан (1386) і навіть на Мавераннагр (1387). Втративши Хорезм, Тохтамиш на чолі великого війська знову пішов на Мавераннагр, але 1389 був розбитий на р. Сирдар’я авангардом Т. під командуванням Тімур-Кутлука. 1391 Т. несподівано для Тохтамиша завдав удару у відповідь, розоривши Синю Орду і розгромивши військо Тохтамиша на р. Кондурча (прит. Соку, бас. Волги; нині в Самарській обл. РФ), проте, не маючи достатньо сил для остаточного подолання суперника, повернувся до своїх володінь. 1395 здійснив третій і останній похід проти Тохтамиша, розбивши його на р. Терек. Переслідуючи супротивника (імовірно, пройшовши землями Київського князівства), війська Т. вийшли до литовсько-московсько-рязанського порубіжжя, де пограбували м. Єлець (названий у сх. джерелах Карасу; нині місто Липецької обл. РФ). Деякі джерела стверджують, що Т. збирався після цього рушити на Москву (за легендою, цей його намір відвернула Богородиця), але є думка (Ф.Шабульдо), що і Велике князівство Литовське, і князівства Пн.-Сх. Русі Т. на той час розглядав як "ворогів свого ворога" (тобто Золотої Орди) і не планував погіршувати з ними відносини, відтак не грабував Київ. князівство і не зазіхав на моск. землі. Його гол. метою було максимальне послаблення Золотої Орди; покінчивши із залишками Тохтамишевого війська, він дощенту розорив Поволжя (у т. ч. Сарай), пониззя Дону і Крим (на думку В.Мица, перебування військ Т. в Криму слід вважати історіографічним міфом).

Чи не найважливішим напрямком експансії д-ви Т. став ірано-кавказький. 1378 Т. надіслав посольство до Герата (нині місто в Афганістані), столиці Хорасану, з вимогою сплати данини, однак відповіді не отримав. 1380—81 захопив Хорасан. 1382—84 приєднав усі сх. та прикаспійські області Ірану, а також Кандагар. 1386 розпочав "трирічний похід", в результаті якого підкорив південь Ірану (Фарс), північ Іраку, частину Азербайджану, Арменію та Грузію (1388 змушений був перервати цей похід через напад Тохтамиша на Мавераннагр). 1392—95 в ході "п’ятирічного походу" захопив Зх. Іран, Багдад (нині столиця Іраку) і решту кавказ. територій. Після перемоги над Тохтамишем 1396 спустошив Грузію.

1398 здійснив похід на Індію і зайняв Делі. 1399 дійшов до Гангу, але приєднувати індійські території до своїх володінь не став, за винятком Пенджабу. Того ж року знову рушив на Закавказзя, де приборкав заворушення, викликані неадекватними діями намісника Міран-шаха; цей локальний конфлікт розвинувся у велику війну ("семирічний похід") проти Єгипту і Осман. султанату (Османської імперії). 1400 завоював Сирію, 1402 в битві при Анкарі (нині столиця Туреччини) розгромив і взяв у полон осман. султана Баязида I. Внаслідок цієї перемоги отримав контроль над Малою Азією, зх. частину якої 1403 повернув синам Баязида (після смерті султана в полоні). 1404 розпочав великий похід на Китай, але 1405 помер в м. Отрар (давнє місто на пд. Казахстану).

Т. вважають одним із найжорстокіших завойовників у світ. історії. У той же час він (за деякими винятками) милував міста, які здавалися йому добровільно, а потім сумлінно сплачували данину чи податки. На території імперії вів масштабне буд-во міст, укріплень, храмів, доріг та ін., приділяючи особливу увагу рідному Мавераннагру, зокрема Кешу (Шахрісабзу), Бухарі (нині місто в Узбекистані), а найбільше Самарканду, який зробив одним із найзначніших міст Центр. Азії. Сприяв розвиткові арх-ри, книговидання, прикладного мист-ва, медицини, математики, музики, астрономії, філософії та ін. Похований у мавзолеї Гур Емір у Самарканді. 1941 поховання було розкрите; за черепом Т. скульптор-антрополог М.Герасимов реконструював його портретні риси.


Література:
  1. Босворт К.Э. Мусульманские династии. М., 1971
  2. Manz B.F. The Rise and Rule of Tamerlane. Cambridge, 1989
  3. Шабульдо Ф.М. Витовт и Тимур: противники или стратегические партнеры В кн.: Lietuva ir jos kaimynai: nuo normanu iki Napoleono. Вильнюс, 2001
  4. Мыц В.Л. Каффа и Феодоро в XV веке: Контакты и конфликты. Симферополь, 2009

Посилання:
  • ЧИНГІЗ-ХАН
  • ДАНИНА
  • ГЕРАСИМОВ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ
  • ХАН
  • КУРУЛТАЙ
  • КИЇВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • МОСКВА
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • САРАЙ
  • ШАБУЛЬДО ФЕЛІКС МИХАЙЛОВИЧ
  • ТОХТАМИШ
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ЗОЛОТА ОРДА, УЛУС ДЖУЧІ

  • Пов'язані терміни:
  • ЧИНГІЗ-ХАН
  • ІРАК, РЕСПУБЛІКА ІРАК
  • ХАДЖИ-ҐЕРЕЙ
  • ТОХТАМИШ
  • УЛУС, УДІЛЬНЕ ВОЛОДІННЯ В ПОСТМОНГОЛ
  • УЗБЕКИСТАН


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)