ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ХАРКІВСЬКА ГУБЕРНІЯ

  Бібліографічне посилання: Маркова О.Є., Шандра В.С. ХАРКІВСЬКА ГУБЕРНІЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kharkivska_huberniia (останній перегляд: 19.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ХАРКІВСЬКА ГУБЕРНІЯ

ХАРКІВСЬКА ГУБЕРНІЯ — адм.-тер. одиниця у складі Рос. імперії, створена указом рос. імп. Катерини II від 20 травня 1765 на території колиш. 5-ти слобідських козацьких полків із назвою Слобідсько-Українська губернія. Її облаштування здійснював прем’єр-майор Є.Щербінін. Сенатським указом від 25 квітня 1780 вона отримала нову назву — Харківське намісництво з поділом на 15 повітів: Харківський, Чугуївський, Вовчанський, Золочівський, Валківський, Охтирський, Краснокутський, Богодухівський, Сумський, Миропольський, Білопольський, Лебединський, Недригайлівський, Хотмизький, Ізюмський. Заснуванням місц. адміністративної установи — Харківського намісницького правління — займався генерал- фельдмаршал П.Румянцев-Задунайський. Її відкриття відбулося 9 грудня 1780. Запроваджений адм.-тер. поділ пришвидшив ліквідацію козацького самоврядування у Слобідській Україні. Рос. імп. Павло I указом від 12 грудня 1796 повернув губернії назву Слобідсько-Української, а 31 грудня 1796 схвалив для неї штатний розпис, повернувши 1797 її в межі 1765.

Слобідсько-Укр. губ. 5 грудня 1835 було знову перейменовано на Харківську. Імперська експансія набувала й політ. виміру, бо Х.г. і Харків. намісництво входили до складу генерал-губернаторств: до Воронезького 1779—81, під управління катериносл. і таврійського генерал-губернатора кн. Г.Потьомкіна — 1787—90. 1836 Х.г. включена до Малоросійського генерал-губернаторства, і Харків став його центром. Перебувала в його складі до 1856, часу завершення адм. інтеграції Слобожанщини і Малоросії у складі Рос. імперії. Тоді до Х.г. входило 11 повітів: Сумський, Лебединський, Охтирський, Богодухівський, Харківський, Валківський, Зміївський, Вовчанський, Куп’янський, Ізюмський і Старобільський. Повіти 1837 були поділені на стани (по 2 в кожному повіті) і волості (55).

Порубіжне становище губернії вплинуло на розташування тут військових поселень. Округи Укр. військ. поселення, засновані 1817 і 1824 з метою створити єдиний пояс від Чугуєва до Пд. Бугу, формувалися на основі Чугуївського козац. війська, а тому тут поселяли кавалерію (3-тю уланську та 3-тю кірасирську д-зії та ін.), яка займала частину Старобільського, Куп’янського, Ізюмського, Вовчанського і Зміївського повітів. Кожний із 8-ми округів (Біловодський був кіннозаводським) розподілявся також на волості. Ліквідація військ. поселень затягнулася до поч. 1860-х рр. Відмова від генерал-губернаторського управління і військ. поселень свідчила про зарахування Х.г. до категорії внутрішніх, що уможливило проведення в ній ліберальних реформ рос. імп. Олександра II у повному обсязі. Там засновувалися органи місц. самоврядування — земства (1864) та міські думи й управи (1870), а також нові суди (1865).

На 1864 в губернії існувало 3437 населених пунктів, у т. ч.: міст — 17, монастирів — 1, слобід — 283, сіл — 1070 (у т. ч. 321 із церквою), сілець — 67, хуторів — 1976, слобідок — 2, селищ — 2, дач — 13, станцій — 3, млинів і з-дів — 3 із числом жителів 1 539 184 особи.

В екон. відношенні Х.г. була аграрно-промисловою. За даними 1901, на 340 пром. підпр-вах (117 металообробних, 26 цукрових з-дів, 43 гуральні та ін.) працювали 38 372 робітники. Ремісництвом займалися 39 159 осіб. Промисли включали: гончарний, випалювання деревного вугілля, каменярський, ткацтво вовняних поясів, доріжок, виготовлення с.-г. знарядь тощо. У землеробстві перевага віддавалася озимим хлібам, вирощуванням тютюну та буряку.

За даними 1910, у Х.г. було вже 4218 населених пунктів з населенням 3417 тис. осіб. Гол. поштові тракти: Московський і Кавказький. У 1870—80-ті рр. інтенсивно будувалися залізниці, що пов’язано з експортом хліба, с.-г. продукції, стратегічними й госп. завданнями. Залізниці Москва — Курськ (нині місто в РФ) — Харків, Харків—Кременчук, Харків—Миколаїв, Харків — Таганрог (нині місто Ростовської обл., РФ) — Ростов (нині місто в РФ), Харків—Севастополь збільшили товарний обіг і зовн. торгівлю. 1902 відкрилася Харків. кам’яновугільна і залізоторгова біржа, через яку укладалися величезні угоди на продаж вугілля й заліза.

За постановою ВУЦВК від 3 червня 1925 Х.г. було ліквідовано.

Дж.: Полное собрание законов Российской империи. СПб., 1830, т. 17: 1765—1766, № 12342, 12397, 12430; Т. 20: 1775—1780, № 15004, 15097; Т. 24: С 6 ноября 1796 по 1798, № 17634, 17702, 17948; Полное собрание законов Российской империи, собрание второе, т. 10, отд. 2: 1835, № 8654. СПб., 1836; Харьковская губерния: список населенных мест по сведениям 1864 года. СПб., 1869; Харьковский календарь и памятная книжка на 1885. Х., 1884; Описи Харківського намісництва кінця ХVIII ст. К., 1991.

дата публікації: 2013 р.

Література:
  1. Кованько С.И. Описание Харьковской губернии. Х., 1857
  2. Ефименко А. Два наместника. В кн.: Ефименко А. Южная Русь, т. 2. СПб., 1905
  3. Григорьев В. Реформа местного управления при Екатерине II. СПб., 1910
  4. Шандра В.С. Генерал-губернаторства в Україні: ХIХ — початок ХХ ст. К., 2005
  5. Ячменихин К.М. Армия и реформы: военные поселения в политике российского самодержавия. Чернигов, 2006
  6. Кравченко В.В. Харьков/ Харків: столица Пограничья. Вильнюс, 2010

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ЧУГУЇВ, МІСТО ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • ХАРКІВ
  • ХАРКІВСЬКЕ НАМІСНИЦТВО
  • КРЕМЕНЧУК
  • МАЛОРОСІЙСЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО
  • МОСКВА
  • МИКОЛАЇВ
  • ОЛЕКСАНДР ІІ
  • ПАВЛО І ПЕТРОВИЧ
  • ПОТЬОМКІН ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ПОВІТ
  • РУМЯНЦЕВ-ЗАДУНАЙСЬКИЙ ПЕТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • СЕВАСТОПОЛЬ, МІСТО АРК
  • СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА
  • СЛОБІДСЬКІ КОЗАЦЬКІ ПОЛКИ
  • СЛОБІДСЬКО-УКРАЇНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • СТАНИ, УСТАЛЕНІ СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ В СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ТА РАННЬОМОДЕРНИХ СУСП-ВАХ
  • ВІЙСЬКОВІ ПОСЕЛЕННЯ
  • ЗАЛІЗНИЦІ, ЗАЛІЗНИЧНІ ШЛЯХИ НА УКРАЇНСЬКИХ ТЕРИТОРІЯХ В 19–20 СТ.

  • Пов'язані терміни:
  • АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ
  • БІЛОПІЛЛЯ
  • ЧЕРВОНЕ КОЗАЦТВО
  • ЧУГУЇВ, МІСТО ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • ДОНЕЦЬКО-КРИВОРІЗЬКА РАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА (ДКРР)
  • ДОНЕЦЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ЕТНІЧНІ УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
  • ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВА
  • ГУБЕРНІЯ
  • ГУБЕРНСЬКІ УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛЬНІ З'ЇЗДИ
  • ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ, РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ, СРСР, ЛІВОБЕРЕЖНІЙ ТА ПІВДЕННІЙ УКРАЇНІ, УРСР
  • ІЗЮМ
  • ІЗЮМСЬКА ОКРУГА
  • ІЗЮМСЬКЕ ЗБРОЙНЕ ПОВСТАННЯ 1918
  • КАРАВАЄВ ОЛЕКСАНДР ЛЬВОВИЧ
  • КАТОРГА, КАТОРЖНІ РОБОТИ
  • КАЗЕННА ПАЛАТА
  • ХАРКІВ
  • ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ХАРКІВСЬКА ОКРУГА
  • ХАРИТОНЕНКИ
  • ХУТІР
  • КОЛОМАК
  • КОМПАРТІЙНО-РАДЯНСЬКА СИСТЕМА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В СРСР: ТВОРЕННЯ, ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ, КРАХ
  • КОРДОНИ ДЕРЖАВНІ УКРАЇНИ, ПРИНЦИПИ ТА ІСТОРИЧНА ПРАКТИКА ЇХ ВИЗНАЧЕНЬ
  • КОСЯЧЕНКО ГРИГОРІЙ ПЕТРОВИЧ
  • КРАМАТОРСЬК
  • КРАСНОКУТСЬК
  • КРОНЕБЕРГ АНДРІЙ ІВАНОВИЧ
  • КУКІЛЬ-ЯСНОПОЛЬСЬКИЙ ІВАН АНДРІЙОВИЧ
  • КУЛИК ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ
  • КУП'ЯНСЬК
  • КУП'ЯНСЬКА ОКРУГА
  • КИЇВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ
  • КИСЕЛЬОВА РЕФОРМА 1837–1841
  • ЛАТВІЯ , ЛАТВІЙСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ЛЕБЕДИН
  • ЛИТОВЦІ В УКРАЇНІ
  • ЛОРИС-МЕЛИКОВ (ЛОРІС-МЕЛІКОВ) МИХАЙЛО ТАРІЕЛОВИЧ
  • ЛУГАНСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЛЮБОТИН
  • ЛЮТЕРАНСТВО
  • МАЛА РУСЬ
  • МАЛИНОВИЙ КЛИН
  • МАЛОРОСІЙСЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО
  • МАЛЬОВАНИЙ КОНДРАТІЙ
  • МЕРЕФА
  • СМУГА ОСІЛОСТІ, СМУГА ПОСТІЙНОЇ ЄВРЕЙСЬКОЇ ОСІЛОСТІ
  • МІЛЛЕР ДМИТРО ПЕТРОВИЧ
  • МІСЯЧИНА
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • МИКОЛА II
  • НАДІЛЬНЕ ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ
  • НЕСТУРХ ФЕДІР ПАВЛОВИЧ
  • НОВА ВОДОЛАГА
  • НОВОАЙДАР
  • НОВОПСКОВ
  • ОХТИРКА
  • ПАССЕК ВАДИМ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ
  • ПОХІД У ТАВРІЮ ЗА ВОЛЕЮ 1856
  • РУСИФІКАЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ
  • САВИЧІ
  • САЗАНОВ ВІКТОР ІВАНОВИЧ
  • СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА 1861
  • СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА
  • СЛОБІДСЬКО-УКРАЇНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • СЛОВ`ЯНСЬК , МІСТО ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛ.
  • СТАРОБІЛЬСЬК , МІСТО ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛ.
  • СТОЛИПІН ПЕТРО АРКАДІЙОВИЧ
  • СТОЛИПІНСЬКА АГРАРНА РЕФОРМА
  • СУДОВО-АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА 1889
  • СУМСЬКА ОБЛАСТЬ
  • СУМСЬКА ОКРУГА
  • СУМИ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • СВЯТОГІРСЬК
  • ТЕРНИ , СМТ СУМСЬКОЇ ОБЛ.
  • ТОЛСТОЙ ЛЕВ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ТРЕТІЙ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
  • ТРОСТЯНЕЦЬ, МІСТО СУМСЬКОЇ ОБЛ.
  • ТРОЦЬКИЙ ЛЕВ ДАВИДОВИЧ
  • ЦИХ ВОЛОДИМИР ФРАНЦЕВИЧ
  • ЗЕМСЬКА РЕФОРМА 1864
  • З'ЇЗДИ ГІРНИЧОПРОМИСЛОВЦІВ ПІВДНЯ РОСІЇ 1874–1918
  • ЗМІЇВ
  • ЗОЛОЧІВ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)