ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОЛЬСЬКИЙ ТЕАТР У КИЄВІ

  Бібліографічне посилання: Томазова Н.М. ПОЛЬСЬКИЙ ТЕАТР У КИЄВІ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Polskyj_teatr_Kyievi (останній перегляд: 22.08.2019)
ПОЛЬСЬКИЙ ТЕАТР У КИЄВІ

ПОЛЬСЬКИЙ ТЕАТР У КИЄВІ. Перші спроби створити польс. стаціонарний театр у Києві датуються 1905, коли в Російській імперії значно змінилася політ. кон'юнктура та з'явилися гарантовані громадян. права. 40-тис. київ. польс. громада вбачала в театрі центр нац. та патріотичного виховання. "Польський стаціонарний театр у Києві" розпочав роботу 1906. 1906–07 очолюваний К.Лодзинською, а 1907–09 – А.Семашко. Існував театр за фінансової підтримки Польс. т-ва шанувальників мист-ва та складався з акторів-аматорів. Із 1909 до трупи почали долучатися професійні актори, переважно із польс. провінційних театральних труп. За худож. керівництва О.Станевського 1910–11, а із 1912 – Ф.Рихловського театр досягнув свого розквіту. До вистав залучалися видатні польс. актори – К.Каменський, С.Висоцька, А.Зельверович. 1916 до трупи увійшли актори С.Ярач, Ю.Остерва, Б.Болеславський, сценограф В.Драбик. Репертуар, поряд зі всесвітньою класикою (Арістофан, В.Шекспір), складався також із творів польс. драматургів – Ю.Словацького, А.Фредра, Л.Ридля, С.Виспянського, С.Пшибишевського та ін. Із 1915 в Києві почали з'являтися й ін. польс. трупи – "Театр мініатюр" (1915), "Польський фарс" (1916), "Фіглі" (1916) та найбільш значна з них – "Студія" С.Висоцької (1916). 1917 виник "Театр новин", а 1918 після розпаду театру Ф.Рихловського – "Новий Польський театр", яким керував Ю.Остерва. 1921 було засновано 1-й Держ. робітн. польс. театр під кер-вом З.Вільчковського.

Із метою залучити до комуніст. виховання та соціаліст. буд-ва широкі маси етнічних поляків, які історично мешкали на укр. територіях, 1925 ЦК РКП(б) звернувся до КП(б)У із пропозицією створити в Києві польс. професійний театр. 1926 було засновано Польс. драм. студію, що об'єднувала 25 слухачів – акторів-аматорів із середовища робітн. молоді – членів Польс. клубу. Нове творче об'єднання перебувало під наглядом Центр. польс. бюро освіти, створеного при наркоматі освіти УСРР. У студії, окрім спец. предметів – сценічного мист-ва, пластики, руху, музики, худож. читання, викладали польс. мову і літературу, історію. Згодом на спеціалізованих курсах при студії розпочали підготовку керівників драм. гуртків для польс. культурно-освітніх установ не тільки УСРР, але й Білорус. СРР і РСФРР. Силами студійців було підготовлено 25 п'єс та окремих театральних номерів. 1929–30 гол. режисером студії був В.Вандурський, відомий польс. режисер-новатор, поет і драматург. За його ініціативою 1929 студію було переформовано в Польс. театральну майстерню (Польпрат). Цей період в історії театру пов'язаний із пошуками нових способів сценічного вираження, зверненням до сучасної польс. драматургії (Б.Ясенський, В.Броневський, С.Станде) та нац. культ. традицій (Ю.Словацький). Ця діяльність В.Вандурського й театральної трупи зазнала нищівної критики з боку укр. парт. чиновників і культ. діячів, рад. преси. Режисер був звинувачений у польс. "націонал-більшовизмі" (у т. ч. особисто наркомом освіти УРСР М.Скрипником) і відсторонений від кер-ва театром. У країні набирала обертів антипольс. кампанія – розгромлено Київ. польс. ін-т соціального виховання, Ін-т польс. пролетарської к-ри при ВУАН, однак Польс. театральна майстерня вціліла. 1930 трупа отримала назву 1-й Держ. польс. театр (із 1933 – Всеукр. польс. театр, із 1935 – Держ. польс. театр УСРР/УРСР). На 1931 у складі трупи було 35 осіб, а кількість зіграних вистав становила 80. Із 1931 розпочав діяльність польс. відділ Київ. музично-драм. ін-ту ім. М.Лисенка, що готував необхідні кадри. На 1933 штат театру збільшився до 144 осіб, а кількість вистав – до 160 на рік.

Після звільнення В.Вандурського на роль худож. керівника і режисера було запрошено Г.Юру. Офіц. відкриття театру відбулося 3 березня 1931 виставою "Гута" білорус. драматурга Г.Кобеця (у приміщенні Музкомедії, Червоноармійська, 51а). Вистави, поставлені у цей час, мали яскраво виражений пропагандистський характер, були ідеологічно вивірені, відповідали запитам "пролетарської культури". Для постановки обиралися п'єси непольс. авторів, що було реакцією на попередні звинувачення в польс. націоналізмі. Спектаклі відбувалися в різних приміщеннях, але згодом театр розмістився за адресою: вул. Свердлова, 19 (нині це вул. Прорізна, 19, приміщення Молодого театру). Щорічно театр гастролював по містах і селах України й Білорусі, у т. ч. в регіонах компактного проживання польс. населення, а також у Москві та Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург).

Восени 1931 до театру на посаду худож. керівника було запрошено професійного режисера О.Скібневського, який також, як В.Вандурський, був прибічником нових тенденцій у сучасному театрі. Він значно змінив ситуацію, створивши колектив однодумців із кращої частини трупи. О.Скібневський, розуміючи Польс. театр як осередок нац. к-ри, звернувся до польс. літератури та історії. Окрім п'єс класиків польської літератури, напр., "Мазепа" Ю.Словацького, "Земста" А.Фредра, "Небоская комедія" З.Красинського, до репертуару залучалися твори сучасних польс. авторів – "Жечь громадська" Б.Ясенського та "Рабан" В.Вандурського.

Однак художня лінія О.Скібневського, спрямована на втілення в життя нових худож. форм та пропаганду польс. к-ри, викликала роздратування рад. тоталітарної системи. 3 липня 1933 О.Скібневський був заарештований органами Київ. відділу ДПУ УСРР та разом з ін. представниками польс. інтелігенції, серед яких були і працівники театру (Я.Думницький, В.Горобієвська-Василевська, О.Горобієвський, Р.Ромуальдов-Остерчин та ін.), звинувачений у приналежності до польс. контрреволюц. організації – "Польської організації військової".

Після арешту О.Скібневського та ін. працівників театру всілякі творчі експерименти було припинено. П'єси польс. авторів поступово зникали з репертуару театру. Більшість п'єс, поставлених силами колективу, належали до випробуваної часом класики (Ж.-Б.Мольєр, В.Шекспір, Ф.Шіллер, О.Островський та ін.) та "творів пролетарської культури" (В.Катаєв, Ю.Яновський, Б.Ромашов та ін.). Після "справи О.Скібневського" польс. мова в театрі почала втрачати свої позиції на користь російської. Польс. елемент вичавлювався з театру.

Наприкінці 1934 з посади директора театру звільнено В.Бальцеріка, у вересні 1935 заарештовано органами НКВС УСРР директора театру І.Ліпінського, ще раніше – двох провідних акторів трупи – А.Станкевича та В.Клюса, а 1937 – завліта театру, відомого літературознавця Ф.Якубовського, акторів Є.Захарчука, В.Завадського, К.Олеарського, Г.Мудру, В.Гржибовську, В.Германовича, М.Лівшиць, Й.Весеніна-Іржикевича, 1938 – Б.Дробинського, К.Шалобріта, М.Толстого. Більшість із них проходили у справі "Польської організації військової" та були засуджені до смерті. На ключові посади театру – директора, заступника директора, худож. керівника і гол. режисера – практично кожного року призначалися нові особи. 3 квітня 1937 наказом К-ту у справах мист-в при РНК СРСР театр була ліквідовано, а навесні 1938 він припинив своє існування.


Література:
  1. Skibniewski A. Polski teatr w Kijowie: Z notatek rezysera (1931–1936). "Teatr", 1969, № 3
  2. Башинджагян Н. Польский революционный рабочий театр: эстетика и драматургия (театральные искания В. Вандурского и Б. Ясенского). В кн.: Искусство революцией призванное: Октябрь и развитие искусства стран Восточной Европы 1920-х – 1930-х годов. М., 1972
  3. Стронський Г. Польський театр у Києві. "Український театр", 1992, № 5
  4. Horbatowski P. W szponach polityki: Polskie zycie teatralne w Kijowie 1919–1938. Warszawa, 1999
  5. Filler W. Kijowski teatr Witolda Wandurskiego. В кн.: Pamiatnik Kijowski, t. 6. Kiów, 2002
  6. Томазова Н. Олександр Скібневський: До історії польського театру в Києві. В кн.: Пам'ятки: Археографічний щорічник, вип. 11. К., 2010.

Посилання:
  • КАТАЄВ ВАЛЕНТИН ПЕТРОВИЧ
  • КИЇВ
  • МОСКВА
  • НАЦІОНАЛІЗМ
  • ПОЛЬСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СКРИПНИК МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • СЛОВАЦЬКИЙ ЮЛІУШ
  • ЯКУБОВСЬКИЙ ФЕЛІКС БОЛЕСЛАВОВИЧ
  • ЯНОВСЬКИЙ ЮРІЙ ІВАНОВИЧ
  • ЮРА ГНАТ ПЕТРОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)