УЛЬЯНОВСЬКИЙ Василь Іринархович (н. 06.08.1958) — історик, фахівець зі східноєвроп. середньовіччя і ранньомодерної доби, історії Церкви, джерелознавства та археографії. Д-р істор. н. (1995), професор (1996). Н. в с. Тарнозький Городок (нині село Вологодської обл., РФ). 1980 закінчив з відзнакою істор. ф-т Київ. пед. ін.-ту ім. О.М. Горького. 1984 закінчив аспірантуру під кер-вом професора Ленінгр. ун-ту Р.Скриннікова, 1985 захистив канд. дис. ("Соціальна і внутрішньополітична боротьба в Російській державі на першому етапі селянської війни (1603—1605 рр.)") в Ленінгр. пед. ін-ті. 1995 в Інституті української археографії та джерелознавства імені М.Грушевського НАН України захистив докторську дис. на тему: "Росія на початку Смути: нова концепція". Із 1989 — викладач, із 1990 — доцент, із 1996 — професор кафедри давньої та нової історії України Київ. ун-ту (див. Київський національний університетет імені Т.Шевченка). Із 1989 працює в Ін-ті укр. археографії та джерелознавства АН УРСР / НАН України, 2000—12 — гол. наук. співробітник цього ін-ту. 2002—10 — провідний наук. співробітник Києво-Печерського національного історико-культурного заповідника. Засновник і керівник наук. просемінарію при кафедрі давньої та нової історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка (із 1997), гол. редактор збірника його праць "Медієвістика: Історія Церкви, науки і культури: просемінарій" (вийшло 7 вип.).

Автор нової концепції початку Смути в Росії (поч. 17 ст.). На підставі реконструкції актового документального матеріалу органів управління д-вою з’ясував суть, форми та напрями внутр. політики, проекти реформ та зовн. відносини Моск. царства часів правління Лжедмитрія I, переглянув усталені оцінки, встановив традиційність всієї системи влади, осн. сфер внутр. життя; на персональному рівні реконструював центр. та місц. органи влади; визначив вектори діяльності Боярської думи; відтворив керівний склад армії та дворянського ополчення на місцях; запропонував численні ідеї та гіпотези щодо цілої низки дотичних проблем. Широкого розголосу набули монографії "Российские самозванцы: Лжедмитрий I" (К., 1993) та "Смутное время" (М., 2006), рецензії на котрі були опубл. в країнах Європи, США і Канаді.

У 4-х книгах посібників з історії Церкви в Україні (15—16 та поч. 20 ст.) ствердив принцип вивчення історії Церкви "із середини" життя й еволюції церк. структури, через відтворення систем реліг. свідомості, порівнян-ня "сакрального" і "профанного" рівнів церк. життя, в контексті порівняльної історії Церков Сх. Європи. Залучив нові архівні матеріали щодо розкриття гол. проблем життя Церкви в Україні за доби Української революції 1917—1921, переглянув усталені концепції становища церк. структур, осн. пріоритетів реліг. життя, його організації на нових основах. Напрям вивчення історії Церкви "із середини" продовжив у спец. роботах як персоналістичної (київ. митрополит Спиридон, професори Київської духовної академії Ф.Титов, М.І.Петров, С.Голубєв), так і духовно-інституційної, спрямованості (історія Кирилівського монастиря та Видубицького Свято-Михайлівського монастиря з 11—12 до кін. 20 ст.), запровадивши до наук. обігу значний пласт архів. матеріалів і речових пам’яток.

Важливе значення має актуалізація через публікацію окремими виданнями з розлогими передмовами і коментарями творів учених минулого: В.Антоновича, М.Грушевського, В.Щербаківського, В.Іконнікова, М.Стороженка, О.Тулуба, В.П.Петрова, Н.Полонської-Василенко та ін.

З поч. 2000-х рр. працює в системі франц. "Анналів" школи, застосовує методологію символіко-семіотичного й герменевтичного напряму студій; водночас постійно займається архів. евристикою та едиційною археографією.

Автор понад 500 наук. праць.

Із кін. 20 ст. формується своєрідна школа У., яка спеціалізується на історико-церк. і семіотичних дослідженнях, інтелектуальній історії та історіографії. З неї вийшли 2 д-ри та більше 10-ти канд. наук.

Почесний член Київ. духовної академії УПЦ (МП). Лауреат премій ім. М.Грушевського НАН України (1993), ім. А.Синявського (1992), премії Ун-ту Альберти (1995).

Нагороджений орденами св. Петра Могили (2000), Нестора-літописця (2003).

Бібліогр.: "Медієвістика: Історія Церкви, науки і культури: просемінарій", 2008, вип. 7.

БОРЯК Генадій Володимирович

1. М.С. Грушевський і Academia: ідея, змагання, діяльність. К., 1993 (у співавт.)
2. Российские самозванцы: Лжедмитрий I. К., 1993
3. Россия в начале Смуты: Очерки социально-политической истории и источниковедения, ч. 1—2. К., 1993
4. З іменем святого Володимира: Київський університет у документах, матеріалах та спогадах сучасників, кн. 1—2. К., 1994 (співупорядник)
5. Історія Церкви та релігійної думки в Україні, кн. 1. К., 1994
6. Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори. К., 1995 (співупорядник)
7. Володимир Антонович: образ на тлі епохи. К., 1997 (у співавт.)
8. Син України: Володимир Боніфатійович Антонович, т. 1—2. К., 1997
9. Церква в Українській Державі 1917—1920 рр., кн. 1—2. К., 1997
10. Корпус магдебурзьких грамот українським містам: два проекти видань 20-х — 40-х років ХХ століття. К., 2000 (співупорядник)
11. Alma Mater: Університет Святого Володимира напередодні та в добу Української революції 1917—1920 рр.: Матеріали, документи, спогади, кн. 1—2. К., 2000 (співупорядник)
12. Митрополит Київський Спиридон: образ крізь епоху, епоха крізь образ. К., 2004
13. Київська обитель Святого Кирила. К., 2005 (у співавт.)
14. Смутное время. М., 2006
15. Двічі професор: Степан Голубєв в академічному та університетському контекстах. К., 2007
16. Останній ректор Університету Святого Володимира: Євген Васильович Спекторський. К., 2007 (у співавт.)
17. Старожитня бібліотека Михайлівського Золотоверхого монастиря, вип. 1: Спроба реконструкції кириличної збірки. К., 2008 (у співавт.)
18. Выдубицкий чуда архангела Михаила монастырь. К., 2009
19. «Славний для всіх часів чоловік»: князь Костянтин Іванович Острозький. Острог, 2009
20. Київ та його давня давнина у творах народних. К., 2011 (співупорядник)
21. История Киево-Выдубицкого Свято-Михайловского монастыря. К., 2011 (упорядник)
22. Князь Василь-Костянтин Острозький: історичний портрет у галереї предків та нащадків. К., 2012