ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

 Дивись також:Енциклопедія історії України (1)
ЧЕРНІВЦІ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР

  Бібліографічне посилання: Ботушанський В.Ф. ЧЕРНІВЦІ, обласний центр [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Chernivtsi_mst (останній перегляд: 20.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЧЕРНІВЦІ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР

ЧЕРНІВЦІ — місто обласного підпорядкування, центр Чернівецької області. Розташов. по обидва береги р. Прут (прит. Дунаю). Населення 256 тис. осіб (2012).

На території сучасних Ч. і околиць виявлено і значною мірою досліджено бл. 90 археол. пам’яток — від пізнього палеоліту до слов’ян. райковецької культури. Після приєднання цього регіону до Київської Русі на території сучасних Ч. продовжувало існувати кілька поселень, зокрема в районі г. Цецина. У 2-й пол. 12 ст. на лівому березі Пруту біля с. Ленківці (нині у складі Ч.) виникло велике поселення (заг. площа понад 50 га), що складалося з фортеці (Ленківецьке городище), посаду та прилеглих селищ. Припускають, що вціліле населення зруйнованого в 13 ст. Ленковецького городища переселилося на високий правий берег Пруту, де теж існувало давньорус. поселення (в районі сучасної вул. П.Сагайдачного), а функцію адм. центру перебрала на себе Цецинська фортеця (див. Цецин). Поселення на правому березі Пруту стало зародком нового міста — Ч. Тривалий час була поширена думка, що назва "Чернівці" походить від "Черн" (згадується у "Списку руських міст далеких і близьких"); в останні роки науковці пов’язують назву міста з боярським родом Чорних (власником цих земель), представники якого згадуються в грамотах 15 ст.

Після занепаду Галицько-Волин. д-ви Буковина (а, отже, і поселення — майбутні Ч.) була захоплена спочатку Угор. королівством, а з 2-ї пол. 14 ст. ввійшла до складу Молдавського князівства. На контрольованій цією новоствореною д-вою ділянці Молдовського торгового шляху (Via valahica) виник ряд митних пунктів, у т. ч. Ч., про які вперше письмово згадується в "Уставицтві о митах", яке молдов. господар Олександр Добрий 8 жовтня 1408 видав львів. купцям. 1457 Ч. стали центром цинуту (округи). Як місто (власне "торг") з двома правосл. церквами вперше згадуються 1490. Однак упродовж майже 400 років Ч. залишалися невеликим аграрним містечком, бо під час численних війн суміжних д-в не раз (1497, 1509, 1531, 1537, 1538 та ін. роки) його спалювали, руйнували, грабували, мешканців убивали. Під час польсько-турец. війни 1683—99 місто займали польс. війська, а під час російсько-турецької війни 1735—1739 і російсько-турецької війни 1768—1774 — рос. війська. 1771 неподалік Ч. барон П.-Н.Гартенберг (Садогурський), найнятий рос. адміністрацією, заснував монетний двір і поселення Садгора (із 1965 — у складі Ч.; див. також Садогурська монета). У місті проживали русини (українці), волохи, турки, греки, татари, вірмени, поляки.

1774 Ч. увійшли до складу д-ви австрійс. Габсбургів (із 1867 — Австро-Угорщина) як гол. місто Буковини (із 1786 — центр Буковинського округу; із 1849 — центр автономного краю Буковина). 1781 до Ч. перенесено єпископську кафедру. 1774 запрацювала пошта. 1808 відкрито г-зію. У жовтні 1823 в Ч. між рос. імп. Олександром I і австрійс. імп. Францом I велися переговори з питань грец. повстання проти Османської імперії.

Революц. події 1848—49 (див. Революції в Європі 1848—1849 років) привели до зняття нац. обмежень в імперії Габсбургів. Для Ч. це знаменувалося підвищенням впливу укр. та румун. загалу і різким зростанням чисельності єврейс. населення, що, у свою чергу, спричинилося до формування унікального міськ. культ. простору як симбіозу чотирьох етнічних елементів (австрійс., укр., румун. і єврейського). 1864 Ч. отримали повне міське самоврядування. 1873 утворено Буковинську митрополію (див. Буковинська православна церква).

У 2-й пол. 19 ст. відбувався стрімкий розвиток Ч. З’явилися телеграф (1855), залізничне сполучення (1866), телефон (1883), водогін і каналізація (1895), електричне освітлення (1896), електричний трамвай (1897), автомобільні перевезення (1906). Ч. стали центром не лише політ., а й громад. та культ. життя. Відкрито ун-т (1875; див. Чернівецький національний університет), десятки шкіл, театр, Укр. (1884), Єврейс. (1908) та Нім. (1909) народні доми, зведено величні споруди в різних архіт. стилях; зокрема, на рубежі 19—20 ст. Ч. збагатилися численними будівлями у стилі модерну (віденського сецесіону).

Перебування міста у складі імперії Габсбургів мало своїм наслідком припинення тут на 140 років воєнних дій, зростання числа населення (із 2,7 тис. у 1787 до 100 тис. у 1914), яке 1910 за етнічним складом становило: євреї — 34 %, українці — 18, поляки — 17, румуни — 16, німці — 15 %. 1902 в Ч. діяло понад 3 тис. госп. закладів, у т. ч. 1,7 тис. виробничих, 1,3 тис. транспортних і торговельних. Більшість були дрібними, але діяли й великі, з паровими двигунами: 4 млини, цукровий, пивоварні, лісопильний, нафтопереробні, кахельні, цегельні з-ди, електростанція, друкарні, численні дрібні текстильні, швейні, хлібопекарські, м’ясо-молочні підпр-ва.

У ході Першої світової війни Ч. тричі займали рос. війська (30 серпня 1914 — 21 жовтня 1914; 26 листопада 1914 — 18 лютого 1915; 18 червня 1916 — 2 серпня 1917). Внаслідок постійних змін влади, авіабомбардувань, артобстрілів, реквізицій та пограбувань місто зазнало значних втрат, зокрема, населення скоротилося до 37 тис. осіб.

При розпаді Австро-Угорщини в Ч. відбулося Буковинське народне віче 1918, на якому укр. населення міста і краю 3 листопада 1918 ухвалило рішення про входження української, північної, частини Буковини разом із Ч., до Західноукраїнської Народної Республіки і висловило бажання приєднатися до України. Одночасно Румун. установчі збори 27 жовтня 1918 ухвалили рішення про входження Буковини до Румунії. 6 листопада 1918 Ч. були проголошені українсько-румун. кондомініумом, але вже 11 листопада 1918 до міста ввійшли румун. війська. 28 листопада 1918 румун. Ген. конгрес Буковини проголосив приєднання Буковини і Ч. до Румунії.

У міжвоєнний період королів. Румунія провадила в Ч. послідовну політику румунізації в усіх сферах життя, яка, втім, не заважала розбудові міста. Із 1920 почалося відновлення пром-сті та створення нових підпр-в (легка пром-сть, металообробка, деревообробка); з поч. 1930-х рр. велося інтенсивне житлове буд-во. Запроваджено міське автобусне сполучення (1926), авіасполучення (із 1928; 1933 відкрито аеропорт), пущено тролейбус (1939). Чисельність населення зросла до 140 тис. (за цим показником Ч. ввійшли до провідної трійки міст Румунії). 1918—38 Ч. були центром жудеца (повіту), 1938—40 — центром цинуту (округи) "Сучава".

Після приєднання Буковини Північної 28 червня 1940 до УРСР у складі СРСР Ч. 7 серпня 1940 стали обласним центром. Тут працювала радянсько-нім. комісія з репатріації нім. населення до Німеччини (виїхало 45 тис. осіб). Були поліпшення у сфері освіти, охорони здоров’я, зайнятості населення, але водночас здійснювалася грабіжницька націоналізація, вводилися різні заборони і контроль над усіма сферами життя, проводилися арешти, депортація населення у віддалені райони СРСР.

На початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 місто було захоплене румун. військами (5 липня 1940) і разом з усією Пн. Буковиною включено до складу Румунії (було центром жудеца). За наказами румун. влади тисячі городян, зокрема євреїв, були розстріляні й депортовані, здійснювалися румунізація, вивіз матеріальних цінностей. Місто здобуте рад. військами 29 березня 1944 в ході Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції 1944.

У повоєнні роки і наступні десятиліття Ч. стали значним індустріальним центром з розвинутим машинобудуванням, приладобудуванням, металообробкою, хімічною, деревообробною, легкою, харчовою пром-стю. Були здобутки в галузі к-ри, житлового буд-ва. Але переслідувалося інакомислення, закривалися церкви. Етнічний склад населення кардинально змінився за рахунок масового виїзду євреїв. Перша хвиля єврейс. еміграції 1944—46 компенсувалася переїздом до Ч. євреїв з ін. місцевостей УРСР, але, починаючи з кінця 1950-х рр., єврейс. населення Ч. невпинно скорочувалося, склавши за станом на 1998 лише 4 тис. осіб (1,6 % заг. населення міста). За даними перепису 2001, гол. етнічною групою Ч. були українці (79,9 %), далі йшли росіяни (11,3 %), румуни (4,5 %), молдовани (1,6 %).

За роки незалежності України в місті у всіх сферах життя відбулися значні зміни. Скоротилися або припинили діяльність підпр-ва ВПК, деякі машинобудівні, деревообробні, текстильні, м’ясо-молочні, цукрові та ін. підпр-ва (звідси безробіття), зате технічно переоснащені діють успішно: машзавод, хімзавод, швейне т-во "Трембіта", гумовзуттєве "Розма", трикотажне "Арніка", цегельний з-д та ін. — усього понад 60 великих підпр-в.

У червні 2003 в Ч. відбулися переговори між президентами України і Румунії, підписано важливі міждерж. угоди.

Уродженцями Ч. були: перший ректор Чернів. ун-ту К.Томащук, письменники С.Воробкевич, П.Целан, Г.Реццорі, Е.Штейнбарг, історики Р.-Ф.Кайндль, А.Жуковський, учений-біохімік, творець науки про ДНК Е.Чаргафф.

У Чернівцях навчалися, працювали відомі діячі: архітектор Й.Главка, лікар В.Золозецький, учені-філологи С.Смаль-Стоцький, В.Сімович, К.Попович, економіст Й.Шумпетер, юрист Є.Ерліх, біолог М.Вавілов, історики М.Кордуба, Й.-Я.Ністор, Б.Тимощук; письменники Ю.Федькович, О.Кобилянська, М.Емінеску, О.Маковей, Д.Загул, М.Г.Івасюк, М.Ткач, Й.Бург; композитори Ч.Порумблеску, С.Воробкевич, А.Гржімалі, К.Мікулі, Б.Крижанівський, В.Івасюк, С.Сабадаш, А.Кушніренко. Із Чернівців вийшли в широкий світ пісенного мист-ва Й.Шмідт, Д.Гнатюк, С.Ротару, Н.Яремчук, В.Зінкевич, Я.Табачник, І.Бобул, Л.Сандуляк, П.Дворський, Ані Лорак, К.Бужинська, І.Дерда, кіномистецтва — кіномитець І.Миколайчук; художники А.Кохановська, М.І.Івасюк, Ю.Пігуляк, І.Холоменюк та ін.

Пам’ятки арх-ри: резиденція буковинських митрополитів (1862—82, внесена до Списку всесвітньої культ. спадщини ЮНЕСКО, нині тут Чернів. нац. ун-т), міська ратуша (1843—47, нині міська рада), греко-катол. церква (1820, нині Свято-Успенський собор), кафедральний правосл. собор Святого Духа (1844—64), правосл. церква Святої Параскеви (1844—62), вірмено-катол. Петропавлівська церква (1871—75), Хрестовоздвиженський костьол (1788—1813), єзуїтський костьол Серця Ісусового (1891—94), головпоштамт (1889), крайове управління (1869—73, нині тут ф-ти Чернів. нац. ун-ту та обласна рада профспілок), муз. т-во (1876—77, нині обласна філармонія), ощадна каса (1900—01, нині тут худож. музей), міський театр (1904—05), торгово-пром. палата (1904—09, нині тут мед. ун-т), Єврейс. нар. дім (1907—08, нині Центр. міський палац к-ри) та ін. Пам’яткою містобудування є також весь центр міста.

Пам’ятники: "Харитська група" (1910), архітектору Й.Главці (1937), обеліск "Перемога" (1946), О.Кобилянській (1980), М.Емінеску (1990, 2000), П.Целану (1994), героям Буковинського куреня (1995), Ю.Федьковичу (1995), загиблим в Афганістані воїнам-буковинцям (1999), Т.Шевченку (1999), "Енеїді" І.Котляревського (2004), митрополиту Є.Гакману (2006), імп. Францу-Йосифу I (2009) та ін.

дата публікації: 2013 р.

Література:
  1. Kaindl R.-F. Geschichte von Czernowitz: von den altesten Zeiten bis zur Gegenwart. Czernowitz, 1908 (укр. пер. — Кайндль Р.Ф. Історія Чернівців від найдавніших часів до сьогодення. Чернівці, 2005)
  2. Bocănetu A. Istoria oraşului Cernăuţi pe timpul Moldovei. Cernăuţi, 1929
  3. Масан О., Чеховський І. Чернівці: 1408—1998. Чернівці, 1998
  4. Вечерський В. Спадщина містобудування України. К., 2003
  5. Жмундуляк Д., Гріор П. Чернівецький меморіал. Чернівці, 2007
  6. Біленкова С.В. Архітектура Чернівців ХIХ — першої половини ХХ ст. Чернівці, 2009
  7. Ботушанський В.М. та ін. Чернівці: історія і сучасність (ювілейне видання до 600-річчя першої писемної згадки про місто). Чернівці, 2009
  8. «Ї, незалежний культурологічний часопис», 2009, число 56: Чернівці
  9. Старик В. Чернівці мультикультурні. Чернівці, 2012. Web: http://www.chernivtsy.eu/(офіційний веб-портал Чернівецької міської ради)

Посилання:
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БУКОВИНА
  • БУКОВИНА ПІВНІЧНА
  • БУКОВИНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА
  • БУКОВИНСЬКЕ НАРОДНЕ ВІЧЕ 1918
  • БУКОВИНСЬКИЙ КУРІНЬ
  • ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА
  • ЕМІНЕСКУ (EMINESCU) МІГАЙ
  • ЕРЛІХ (EHRLICH) ЄВГЕН
  • ФЕДЬКОВИЧ ЮРІЙ АДАЛЬБЕРТОВИЧ
  • ФРАНЦ-ЙОСИФ I ГАБСБУРГ
  • ГАКМАН ЄВГЕН
  • ГЛАВКА ЙОЗЕФ
  • ГНАТЮК ДМИТРО МИХАЙЛОВИЧ
  • ГАБСБУРГИ
  • ІВАСЮК МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • ІВАСЮК МИХАЙЛО ГРИГОРОВИЧ
  • ІВАСЮК ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
  • КАЙНДЛЬ РАЙМУНД-ФРІДРІХ
  • КОБИЛЯНСЬКА ОЛЬГА ЮЛІАНІВНА
  • КОХАНОВСЬКА АВГУСТА
  • КОРДУБА МИРОН МИХАЙЛОВИЧ
  • КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ІВАН ПЕТРОВИЧ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • МАКОВЕЙ ОСИП СТЕПАНОВИЧ
  • МОЛДАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • МОЛДОВСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ШЛЯХ
  • МИКОЛАЙЧУК ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ
  • НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ
  • НІСТОР ЙОН-ЯНКУ
  • ОЛЕКСАНДР ДОБРИЙ
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПОСАД
  • ПРОСКУРІВСЬКО-ЧЕРНІВЕЦЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944
  • РАЙКОВЕЦЬКА КУЛЬТУРА
  • РЕВОЛЮЦІЇ В ЄВРОПІ 1848–1849 РОКІВ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1735–1739
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1768–1774
  • РОТАРУ СОФІЯ МИХАЙЛІВНА
  • РУМУНІЗАЦІЯ
  • САДОГУРСЬКА МОНЕТА
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СІМОВИЧ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ
  • СМАЛЬ-СТОЦЬКИЙ СТЕПАН ЙОСИПОВИЧ
  • СПИСОК РУСЬКИХ МІСТ ДАЛЕКИХ І БЛИЗЬКИХ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ТОМАЩУК КОСТЯНТИН ПАРФЕНІЙОВИЧ
  • ЦЕЦИН, ФОРТЕЦЯ
  • ТИМОЩУК БОРИС ОНИСИМОВИЧ
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВОЛОХИ
  • ВОРОБКЕВИЧ СИДІР (ІСИДОР) ІВАНОВИЧ
  • ЗАГУЛ ДМИТРО ЮРІЙОВИЧ
  • ЗАЛОЗЕЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР РОМАНОВИЧ
  • ЖУКОВСЬКИЙ АРКАДІЙ ІЛАРІОНОВИЧ
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР)

  • Пов'язані терміни:
  • АКТИ ЗЕМСЬКІ ТА ГРОДСЬКІ
  • АЛЬТМАН МОЙСЕЙ ЕЛЬОВИЧ
  • АНГЕЛЛОВИЧ АНТІН
  • БАЧИНСЬКИЙ ЄВГЕН ВАСИЛЬОВИЧ
  • БАРАНОВИЧ ЛАЗАР
  • БЕЗПАЛКО ЙОСИП ІВАНОВИЧ
  • БОЯН, НАЗВА МУЗ. Т-ВА
  • БОЛСУНОВСЬКИЙ КАРЛ ВАСИЛЬОВИЧ
  • БРУСИЛОВСЬКИЙ ПРОРИВ 1916
  • БУКОВИНА – ГАЗЕТА НАРОДОВЦІВ БУКОВИНИ
  • БУКОВИНА
  • БУКОВИНСЬКИЙ КРАЙОВИЙ МУЗЕЙ
  • БУЛГАКОВ МИХАЙЛО ОПАНАСОВИЧ
  • ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА
  • ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
  • ЧЕТВЕРТИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ
  • ЧИКАЛЕНКО ЄВГЕН ХАРЛАМПОВИЧ
  • ДРУКАРСТВО І КНИГОВИДАННЯ В УКРАЇНІ
  • ЕМІНЕСКУ (EMINESCU) МІГАЙ
  • ЕРЛІХ (EHRLICH) ЄВГЕН
  • ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ
  • ФЕДЬКОВИЧ ЮРІЙ АДАЛЬБЕРТОВИЧ
  • ГАБСБУРГ-ЛЬОТРІНГЕН ВІЛЬГЕЛЬМ ФОН
  • ГАКМАН ЄВГЕН
  • ГАЛІП ТЕОДОТ
  • ГАЛИЦЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО
  • ГАСЛО
  • ГЛАВКА ЙОЗЕФ
  • ГЛИБОКА
  • ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ
  • ІСТОРІЯ ПРЕСИ В УКРАЇНІ
  • ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
  • ІВАНИЦЬКИЙ ТОДОР
  • ІВАСЮК МИХАЙЛО ГРИГОРОВИЧ
  • ЯНЕВСЬКИЙ ДАНИЛО БОРИСОВИЧ
  • КАРБУЛИЦЬКИЙ ІЛАРІЙ ІВАНОВИЧ
  • ХОДОРІВ, МІСТО ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • ХОТИН, МІСТО ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛ.
  • КІЦМАНЬ
  • КОБИЛЯНСЬКА ОЛЬГА ЮЛІАНІВНА
  • КОБИЛЯНСЬКИЙ ЮЛІАН ЮЛІАНОВИЧ
  • КОДИН, АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА
  • КОГЕЛНІЧАНУ МІГАЙ
  • КОГУТ ЛЕОН
  • КОХАНОВСЬКА АВГУСТА
  • КОХАНОВСЬКИЙ АНТОН
  • КОМПАН ОЛЕНА СТАНІСЛАВІВНА
  • КОРДУБА МИРОН МИХАЙЛОВИЧ
  • КОТЛЯРЧУК НЕКТАРІЙ
  • КОЦІПІНСЬКИЙ АНТОН ГІАЦИНТОВИЧ
  • КОЗАРИЩУК ВАСИЛЬ
  • КРАВЧУК ЛЕОНІД МАКАРОВИЧ
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКА МАРІЯ ТАРАСІВНА
  • КРУШЕЛЬНИЦЬКА СОЛОМІЯ АМВРОСІЇВНА
  • КУРИЛИК ВАСИЛЬ
  • КУЗЕЛЯ ЗЕНОН
  • КУЗНЕЦОВ АНАТОЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • КВІТКОВСЬКИЙ ДЕНИС ВАСИЛЬОВИЧ
  • КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЄВРЕЙСЬКИЙ ТЕАТР
  • ЛЕГІОН УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ
  • ЛІПЕЦЬКИЙ ЄВСЕВІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ЛИПОВАНИ
  • ЛИСТОПАДОВА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ В ГАЛИЧИНІ 1918.
  • ЛИТВИНОВИЧ СПИРИДОН
  • ЛОПАТИНСЬКА ФІЛОМЕНА МИКОЛАЇВНА
  • ЛУКАШЕВИЧ АНТІН
  • ЛУКОМСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • ЛУЖАНИ
  • ЛЬВІВ
  • МАГОЧІЙ ПАВЛО-РОБЕРТ
  • МАКОВЕЙ ОСИП СТЕПАНОВИЧ
  • МАРТИНОВИЧ ІСИДОР
  • МАРУСИК ТАМАРА ВОЛОДИМИРІВНА
  • МЕГИК ПЕТРО
  • МІКУЛІЧ АНДРЕАС ФОН
  • МІКУЛІЧ-РАДЕЦКІ ЙОГАНН ФОН
  • МІСТО
  • МІЖНАРОДНІ КОНГРЕСИ ІСТОРИКІВ
  • МОГИЛЬНИЦЬКИЙ АНТІН
  • МОЛДОВСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ШЛЯХ
  • МОРАР-АНДРІЄВИЧ
  • МОРОЗ ОСИП ГРИГОРОВИЧ
  • МОСКВОФІЛЬСТВО
  • МУЗЕЙ СТАВРОПІГІЙСЬКОГО ІНСТИТУТУ
  • МУЗИКА МАКСИМ МАКСИМОВИЧ
  • МИТНА КОМОРА
  • МИТО ГОЛОВНЕ
  • НІСТОР ЙОН-ЯНКУ
  • НОЙБАУЕР ЕРНСТ-РУДОЛЬФ
  • НОВОСЕЛИЦЯ
  • ОЙСТРАХ ДАВИД ФЕДОРОВИЧ
  • ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ
  • ОСВІТА ЖІНОЧА В УКРАЇНІ
  • ОСВІТНІ ТОВАРИСТВА В УКРАЇНІ
  • ОЗАРКЕВИЧ ІВАН
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПЕТРО МУШАТ
  • ПІДПІЛЛЯ НАЦІОНАЛІСТИЧНЕ В УКРАЇНІ
  • ПІГУЛЯК ЄРОТЕЙ
  • ПОДОЛИНСЬКИЙ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ
  • ПОЛЯКИ В УКРАЇНІ
  • ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
  • РАЄВСЬКИЙ МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ
  • РЕПТА ВОЛОДИМИР ДЕ
  • РЕВОЛЮЦІЇ В ЄВРОПІ 1848–1849 РОКІВ
  • РОТАРУ СОФІЯ МИХАЙЛІВНА
  • РОЗНЕР ІОНАС ГЕРМАНОВИЧ
  • РУМУНИ В УКРАЇНІ
  • РУСЬКА БЕСІДА
  • САДОГУРСЬКА МОНЕТА
  • САМОСТІЙНА ДУМКА, БУКОВИНА (1931-1937)
  • ЩУРАТ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ
  • СЕМАКА ІЛЛЯ
  • СЕЦЕСІЯ
  • ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМ
  • СІЧ - ОРГАНІЗАЦІЯ ГАЛИЧИНИ
  • СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВО
  • СМАЛЬ-СТОЦЬКИЙ РОМАН СТЕПАНОВИЧ
  • СМАЛЬ-СТОЦЬКИЙ СТЕПАН ЙОСИПОВИЧ
  • СНЯТИН, МІСТО ІВАНО-ФРАНКОВСЬКОЇ ОБЛ.
  • СТАСЮК ІВАН ДМИТРОВИЧ
  • СТЕФАНИК ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ
  • СУЧАВА, МІСТО В РУМУНІЇ
  • ТАЛМУД
  • ТОМАЩУК КОСТЯНТИН ПАРФЕНІЙОВИЧ
  • ТРИЛЬОВСЬКИЙ КИРИЛО ЙОСИПОВИЧ
  • ЦЕЦИН, ФОРТЕЦЯ
  • ТИМОЩУК БОРИС ОНИСИМОВИЧ
  • ВЕНЯВСЬКИЙ ГЕНРИК
  • ВЕРЕЩИНСЬКИЙ МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ
  • ВЕСЕЛОВСЬКИЙ ЯРОСЛАВ ІВАНОВИЧ
  • ВІЛЬДЕ ІРИНА
  • ВІСІМНАДЦЯТА АРМІЯ
  • ВОРОБКЕВИЧ ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ
  • ВОРОБКЕВИЧ СИДІР (ІСИДОР) ІВАНОВИЧ
  • ВИЩА ОСВІТА В УКРАЇНІ
  • ЯЦЕНЮК АРСЕНІЙ ПЕТРОВИЧ
  • ЗАХАРКО ІВАН
  • ЗАКЛИНСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ ОНУФРІЙОВИЧ
  • ЗАЛОЗЕЦЬКИЙ–САС ВОЛОДИМИР-СЕРГІЙ
  • ЗАЛОЗЕЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР РОМАНОВИЧ
  • ЗАСТАВНА
  • ЖІНОЧИЙ РУХ В УКРАЇНІ
  • ЖУК АНДРІЙ ІЛЛІЧ
  • ЖУКОВСЬКИЙ АРКАДІЙ ІЛАРІОНОВИЧ
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)