Бібліографічне посилання: Синиця Є.В. ХОРВАТИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Khorvaty (останній перегляд: 13.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ХОРВАТИ, східноєвропейські хорвати — один зі східнослов’ян. племінних союзів (див. Плем’я літописне). Їх часто необґрунтовано називають також "білими хорватами". Це пов’язано з тим, що східноєвроп. Х. помилково ототожнюють з "хорватами білими" (згадуються в недатованій частині "Повісті временних літ" в одному ряду із сербами й хорутанами) та "білохорватами" (фігурують у трактаті візант. імп. Константина VII Багрянородного "Про управління імперією"); насправді в обох випадках ідеться про слов’ян. племена на Балканах — предків населення сучасної Хорватії.

Х. — єдине з літописних племен, для котрого "Повість временних літ" не вказує територію розселення. Локалізація Х. у Прикарпатті та, можливо, Закарпатті базується на двох підставах: 1) у цих регіонах у 8—10 ст. поширені пам’ятки райковецької культури, притаманної всім східнослов’ян. племенам Правобережжя в зазначений час; 2) ця частина ареалу райковецької к-ри лежить поза межами розселення ін. літописних племен, згаданих у "Повісті временних літ". Гомогенність райковецьких старожитностей, які не членуються на відносно чіткі локальні варіанти, не дає змоги конкретизувати кордони Х. та їхніх сусідів (волинян/бужан на пн. та пн. сх., уличів на пд. сх. і тиверців на пд.). Певною особливістю райковецьких пам’яток Прикарпаття є поширеність городищ-сховищ, що були одночасно сакральними центрами (мали капища та "довгі будинки"-контини, призначені для общинних бенкетів-братчин).

Літописні повідомлення про Х. вкрай скупі. Окрім згадки в недатованій частині "Повісті временних літ", вони фігурують як учасники легендарного походу київ. кн. Олега 907 на Константинополь; стаття за 992 р. повідомляє про похід київ. кн. Володимира Святославича на Х., але не містить інформації про перемогу князя та накладання ним данини на переможених (тобто відсутня літописна формула, яка констатує підкорення племінного княжіння Києву). Отже, конкретизувати механізми та час входження Х. до складу Київської Русі проблематично, однак від рубежу 10—11 ст. в їхньому ареалі поширюються пам’ятки давньоруської археол. культури.