ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

 Дивись також:Енциклопедія історії України (1)
НАПОЛЕОН І БОНАПАРТ

  Бібліографічне посилання: Вар­варцев М.М. НАПОЛЕОН І Бонапарт [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Napoleon_I (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НАПОЛЕОН І БОНАПАРТ

НАПОЛЕОН I Бонапарт (Наполеон Бонапарт, Napoléon Bonaparte; 15.08.1769–05.05.1821) – франц. держ. діяч, полководець, 1-й консул Франц. Республіки (1799–1804), імператор Франції (1804–14, 1815). Н. в м. Аяччо (Корсика). Схвально зустрів Французьку революцію кінця 18 століття. 1796–97 командував армією у війні проти Австрії і П'ємонту, продемонструвавши в ній свій талант не тільки воєначальника, а й політика в пошуку союзників серед антифеод. сил усередині Габсбурзької імперії та національно-визвол. руху Італії. 1799 вчинив держ. переворот у Франції. 1804 проголосив її імперією. Переможні війни Н. I створили йому славу рішучої й владної особистості, з волею якої мали рахуватися монархи ін. країн. За його імператорства в підпорядкуванні Франції опинилася більша частина Зх. і Центр. Європи. Домагаючись політ. та екон. гегемонії на континенті, Н. І надав особливої ваги розгрому свого гол. суперника на Сході – Російської імперії. Проте вторгнення його "Великої армії" на рос. терени обернулося крахом для всієї системи наполеонівського панування в Європі. 16–19 жовтня 1813 Н. I зазнав вирішальної поразки в битві під Лейпцігом. 6 квітня 1814 він зрікся престолу, але 1815 повернувся в Париж і відновив імператорську владу, від якої вдруге відмовився після поразки в битві під Ватерлоо 22 червня 1815.

П. на о-ві Св. Єлени.

У своїй зовн. політиці і військ. стратегії в Сх. Європі Н. I відводив важливе місце укр. питанню. Ще з часів консульства, за його розпорядженнями дипломатичні представництва Франції за кордоном збирали відомості про політ. становище в Україні, її військові – козацькі традиції, істор. відносини з Росією та ін. сусідніми країнами. На замовлення Н. I готувалися і видавалися дослідницькі праці, де йшлося про Україну, – "Історичний нарис про торгівлю і навігацію на Чорному морі" барона Антуана (1805), "Історія анархії в Польщі і поділу цієї республіки" К.-К.Рульєра (1806) тощо. Інспірована франц. імператором у пресі антирос. пропаганда широко послуговувалася сюжетами укр. історії. У ці ж роки в громад. думці України Н. I постає визволителем пригноблених народів, а серед укр. селян поширюються сподівання на скасування панщини з його допомогою. Разом з тим після встановлення Н. I континентальної екон. блокади Великої Британії (1806) серед поміщиків і купців в Україні зростало невдоволення його політикою, яка завдала збитків для їхнього експорту зерна та ін. сировини.

Готуючись до війни з Росією, Н. I передбачав змінити політ. становище України й розчленувати її територіально. В обмін на участь у спільному поході він обіцяв польс. шляхті повернути західноукр. і західнобілорус. землі, Австрії – віддати Волинь, Туреччині – Причорномор'я і Крим. Решту території виділяв для створення "Наполеоніди" та двох ін. д-в під франц. протекторатом. Розпочавши бойові дії проти Рос. імперії, Н. I визначив у числі стратегічних операцій наступ на Київ, але зустрів впертий опір рос. військ і укр. ополчення: франц. загони спромоглися пробитися лише на Волинь і в деякі повіти Київщини та Чернігівщини. Провалом завершився й визначений Н. I як "найменш небезпечний" відступ його армії з Москви через Малоярославець в Україну. В ході Війни 1812 українці брали участь в усіх битвах з армією Н. I, у партизан. загонах, а також у закордонному поході рос. військ і взятті Парижа 1814.

дата публікації: 2010 р.

Праці:
  1. Mémoires, vol. 1–6. Bruxelles, 1834–35
  2. Избранные произведения. М., 1956.
Література:
  1. Борщак І. Наполеон і Україна. Л., 1937
  2. Tersen E. Napoléon. Paris, 1959
  3. Котов В.Н. Завойовницькі плани Наполеона I щодо України та їх крах у 1812 р. "Вісник Київського університету: Серія історії і права", 1965, № 7
  4. Жилин П.А. Гибель наполеоновской армии в России. М., 1974
  5. Тарле Е.В. Наполеон: Исторический портрет. М., 1992
  6. Исдейл Ч.Дж. Наполеоновские войны. Ростов-на-Дону, 1997
  7. Манфред А.З. Наполеон Бонапарт. М., 1999.

Посилання:
  • КИЇВСЬКА АРХЕОГРАФІЧНА КОМІСІЯ
  • МОСКВА
  • НАПОЛЕОНІДА
  • ПАНЩИНА
  • ПОМІЩИКИ
  • ПРОТЕКТОРАТ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • ВІЙНА 1812 Р.
  • ВОЛИНЬ

  • Пов'язані терміни:
  • АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО ОРДЕН
  • АНГЕЛЛОВИЧ АНТІН
  • БАРКЛАЙ ДЕ ТОЛЛІ МИХАЙЛО БОГДАНОВИЧ
  • БІБЛІОГРАФІЯ НАЦІОНАЛЬНА
  • БЛОКАДА МІЖДЕРЖАВНА
  • БОНАПАРТИЗМ
  • БОРОДІНСЬКА БИТВА 1812 Р.
  • БУЗЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ДИБИЧ ІВАН ІВАНОВИЧ
  • ЄГИПЕТ
  • ЕНГЕЛЬГАРДТИ
  • ЄВРОАТЛАНТИЧНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ
  • ФРАНЦІЯ, ФРАНЦУЗЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1789–1804
  • ГАНДЕЛЬСМАН МАРЦЕЛІЙ
  • ІМПЕРАТОР
  • ІМПЕРІЯ
  • ІНОЗЕМНИЙ КАПІТАЛ В УКРАЇНІ В 18 – НА ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТЬ
  • ІСПАНІЯ, КОРОЛІВСТВО ІСПАНІЯ
  • ІТАЛІЯ, ІТАЛІЙСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • КАПНІСТ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
  • ХЕЛМІНСЬКЕ ПРАВО, КУЛЬМСЬКЕ, АБО КУЛЬМЕНСЬКЕ ПРАВО
  • КОНКОРДАТ
  • КОНОВНІЦИН ПЕТРО ПЕТРОВИЧ
  • КОНРАД ДЖОЗЕФ
  • КОСЦЮШКО ТАДЕЙ
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • КРИЖАНОВСЬКИЙ СЕВЕРИН ТАДЕЙОВИЧ
  • КУТУЗОВ МИХАЙЛО ІЛАРІОНОВИЧ
  • ЛАМБЕРТ КАРЛ ЙОСИФОВИЧ (ЙОСИПОВИЧ), ДЕ
  • ЛЕГІОНИ ПОЛЬСЬКІ
  • ЛЕВАШОВ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЛЕЗЮР ШАРЛЬ-ЛУЇ
  • ЛОБАНОВ-РОСТОВСЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ЛУКАШЕВИЧ ВАСИЛЬ ЛУКИЧ
  • ЛЬВІВСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ
  • ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
  • МАРМОН (MARMONT) ОГЮСТ-ФРЕДЕРІК-ЛУЇ
  • МАЗАРАКІ
  • МЕТТЕРНІХ КЛЕМЕНС-ВЕНЦЕЛЬ-НЕПОМУК-ЛОТАРЬ
  • МОСКВА
  • МУРАВЙОВ МИКИТА МИХАЙЛОВИЧ
  • МИКОЛАЇВ
  • НАПОЛЕОНДОР
  • НАПОЛЕОНІДА
  • НАРОДНЕ ОПОЛЧЕННЯ
  • НАССАУ-ЗІГЕН ШАРЛЬ-АНРІ-НІКОЛЯ-ОТТО ДЕ
  • НІМЕЧЧИНА
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ОРЛОВ МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ
  • ОСТЕН-САКЕН ФАБІАН-ГОТЛІБ
  • ОСТЕН-САКЕН ДМИТРО ЄРОФІЙОВИЧ
  • ПАНСЛАВІЗМ
  • ПАСКЕВИЧ (ПАСЬКЕВИЧ) ІВАН ФЕДОРОВИЧ
  • ПАВЛОГРАД
  • ПОЛЬЩА
  • ПОРТУГАЛІЯ
  • ПРАВОСЛАВНИЙ КАТЕХІЗИС
  • РЕВОЛЮЦІЇ
  • РОМАНОВИ
  • РОСІЯ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1806–1812
  • САНГУШКО ЄВСТАФІЙ ЕРАЗМ
  • ШАЦЬК, СМТ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛ.
  • ШЕПТИЦЬКІ
  • ШОВІНІЗМ
  • СКІФСЬКИЙ МІФ
  • СЛАВУТА , МІСТО ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • СЛОВЕНІЯ, РЕСПУБЛІКА СЛОВЕНІЯ
  • ТАРЛЕ ЄВГЕН ВІКТОРОВИЧ
  • ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ КРАЙ
  • ТОЛСТОЙ ЛЕВ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ТУРІЙСЬК, МІСТО ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛ.
  • ВАРШАВА
  • ВАРШАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ВІЙНА 1812 Р.
  • ВОРОНЦОВ МИХАЙЛО СЕМЕНОВИЧ
  • ЗАНЬКОВЕЦЬКА МАРІЯ КОСТЯНТИНІВНА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)