ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

 Дивись також:Енциклопедія історії України (1)
ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ

  Бібліографічне посилання: Верменич Я.В. ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Odeska_oblast (останній перегляд: 25.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ

ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ – адм.-тер. одиниця у складі України. Утворена 27 лютого 1932. Розташов. на пд. зх. України, в степовій і лісостеповій зонах. На пн. межує з Вінницькою областю і Кіровоградською областю, на сх. – із Миколаївською областю, на зх. – із Молдовою та Румунією. На пд. і пд. сх. омивається водами Чорного моря. До складу області включено о-в Зміїний. Територія 33,3 тис. км² (5,5 % від території України).

На 2010 чисельність населення – 2391 тис. осіб (міське – 67?%). Центр – м. Одеса. В області – 26 районів, 19 міст, 33 с-ща міськ. типу, 439 сільс. рад, 1127 сільс. населених пунктів. Нац. склад населення: українців – 55 %, росіян – 25 %, серед ін. національностей переважають болгари, молдовани, гагаузи, поляки, чехи, греки. Статус істор. населених місць мають міста Одеса, Ананьїв, Балта, Білгород-Дністровський, Болград, Вилкове, Ізмаїл, Кілія, Кодима, Рені, с-ща міськ. типу Велика Михайлівка, Овідіополь.

Більша частина області розташов. в межах Причорномор. низовини. Поверхня – рівнина, розчленована ярами та балками. На пн. зх. – відроги Подільської височини (де розташована найвища точка області, 281 м). На пн. сх. – відроги Придніпровської височини. Поверхня здебільшого рівнинна, з нахилом із пн. зх. на пд. сх., до узбережжя Чорного моря. Осн. корисні копалини – глини, вапняки. Клімат – помірно континентальний, переважно теплий і посушливий, із тривалим й спекотним літом.

Важливе рекреаційне значення мають мінеральні води (Куяльник), лікувальні грязі, ропа Хаджибейського і Куяльницького лиманів. На території області 225 річок, головні – Дунай, Дністер, Пд. Буг. У пд. частині області багато прісних і солоних озер, у т. ч. найбільше за площею озеро України Ялпуг. Для примор. смуги характерні лимани (Дністровський, Хаджибейський, Куяльницький, Тилігульський та ін.). Дельта Дунаю з 1975 входить до водно-болотних угідь міжнар. значення. Тут діє Дунайський біосферний заповідник (заснований 1979 як філія Чорномор. заповідника, із 1981 – заповідник "Дунайські плавні", сучасні назва і статус – із 1998).

З історико-геогр. точки зору територію О.о. можна поділити на 3 частини: 1) крайні пн. р-ни, які належать до Поділля; 2) межиріччя Дністра й Дунаю – Буджак або Пд. Бессарабія; 3) решта території на сх. від Дністра належить до регіону, який у 18 ст. мав назву Єдисан (див. Єдисанська орда).

Територія сучасної області заселена з часів пізнього палеоліту. Знайдені залишки поселень часів мезоліту та неоліту, пам'ятки трипільської культури, к-ри Гумельниця, усатівські пам'ятки. Доба бронзи представлена пам'ятками скотарських і землеробських к-р (зокрема, ямної культурно-історичної спільності, катакомбної культурно-історичної спільності, зрубної культурно-історичної спільності, сабатинівської культури, білозерської культури). Із 7 по 3 ст. до н. е. господарями цієї території були скіфи, а з 2 ст. до н. е. до 3 ст. н. е. – сармати. У 6 ст. до н. е. на чорномор. узбережжі греки почали засновувати колонії (у т. ч. Тіру та Ніконій), які проіснували до епохи Великого переселення народів. У 3–4 ст. територія О.о. входить у зону поширення черняхівської культури. Починаючи від навали гунів (кін. 4 ст.), у причорномор. степах домінували кочові тюркські народи (авари, болгари, печеніги, половці). Із 1240-х рр. по 14 ст. включно територія О.о. належала Золотій Орді. Наприкінці 13 ст. на руїнах антич. Тіри виникло місто Акерман (Білгород), яке стало важливим торг. осередком Пн.-Зх. Причорномор'я. Наприкінці 14 ст. Білгород разом з усім Буджаком відійшов до Молдавського князівства, а степи на сх. від Дністра – до Великого князівства Литовського. Наприкінці 15 – у 1-й третині 16 ст. майже вся територія сучасної Одещини увійшла до володінь Османської імперії (див. також Очаківсько-Сілістрійський ейялет).

Після російсько-турецької війни 1787–1791 більша частина території сучасної області за Ясським мирним договором 1791 відійшла до Російської імперії. 1797–1802 вона входила до Новоросійської губернії, із 1803 – до Херсонської губернії. Частина території краю, приєднана до Рос. імперії в результаті російсько-турецької війни 1806–1812, входила до складу Бессарабської області, яка з 1818 мала автономний статус, а після 1828 була приєднана до Новорос. генерал-губернаторства. Наприкінці 18 ст. почалося інтенсивне заселення пн.-зх. Причорномор'я та Буджацького степу. Тут з'явилися численні болг., гагаузькі й нім. колонії. 1807 рос. уряд санкціонував створення Усть-Дунайського козацького війська, яке того ж року було ліквідоване, але 1828 відновлене (існувало до 1868). Пд. частина Буджаку з м. Ізмаїл після Кримської війни 1853–1856 відійшла до Молдав. князівства. Після російсько-турецької війни 1877–1878 ця територія була повернута Рос. імперії.

Із грудня 1917 по січень 1918 існувала Одес. обл. 21 грудня 1917 Одеса була оголошена вільним містом. Із січня по березень 1918 існувала Одес. Рад. Республіка. У 1918 Румунія анексувала Бессарабію.

1920 утворено Одеську губернію, 1922 до неї приєднано Миколаївську губернію. 1923–30 існувала Одеська округа. О.о. утворено постановою 4-ї позачергової сесії ВУЦВК 13-го скликання від 9 лютого 1932, її первинна територія включала міста Одеса, Зінов'євськ (нині м. Кіровоград), Миколаїв, Херсон і 46 р-нів. 1930–32 існував Одес. р-н, підпорядкований безпосередньо респ. центрові. Після розукрупнення 1935 кількість р-нів О.о. зросла до 70-ти. 1937 з неї було виділено Миколаїв. обл. у складі міст Миколаїв, Херсон, Кірове (нині м. Кіровоград) та 29-ти районів, 1938 ліквідовано 4 нац. райони (Зельцський, Спартаківський, Благоєвський та Карл-Лібкхнехтівський).

1937 на території приміської зони було створено Одес. р-н. 22 вересня 1937 до Миколаїв. обл. було передано 29 р-нів і 3 міста обласного підпорядкування (Кірове, Миколаїв, Херсон). 10 січня 1939 до новоствореної Кіровогр. обл. відійшли 10 р-нів: Велико-Висківський, Добровеличківський, Мало-Висківський, Новоархангельський, Новомиргородський, Новоукраїнський, Піщано-Бродський, Ровнянський, Тишківський, Хмелівський. Після того, як до СРСР було повернено Бессарабію (1940), більша частина її території увійшла до новоствореної Молдав. РСР, а 3 повіти – Ізмаїльський, Акерманський і Хотинський – до складу УРСР (перші два утворили 1940 Ізмаїльську область). До О.о. було приєднано 8 р-нів (Ананьївський, Балтський, Валегоцулівський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський, Піщанський, Чорнянський), які із 12 жовтня 1924 належали Молдав. АРСР. У березні 1944 до Миколаїв. обл. відійшли Арбузинський, Благодатненський, Братський та Вознесенський р-ни О.о.

Під час Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941–45 вся сучасна Одещина була окупована Румунією (жовтень 1941 – 26 серпня 1944), при цьому Буджак був включений безпосередньо до держ. території Румунії, а терени на сх. від Дністра – до Трансністрії.

1954 від О.о. до Миколаївської відійшли м. Первомайськ, Великоврадіївський, Доманівський, Кривоозерний, Мостовський, Первомайський р-ни, а до Кіровогр. обл. – Вільшанський, Гайворонський, Голованівський, Ульянівський р-ни. Із ліквідацією 1954 Ізмаїльської обл. до О.о. були передані 13 р-нів: Арцизький, Болградський, Бородинський, Кілійський, Лиманський, Новоіванівський, Ренійський, Саратський, Старокозацький, Суворовський, Тарутинський, Татарбунарський, Тузлівський – та міста Ізмаїл, Білгород-Дністровський, Вилкове.

Економіка області характеризується поєднанням складного машинобудування, хімічної, нафтохімічної, легкої і харчової пром-сті та багатогалузевого сільс. госп-ва з курортно-рекреаційним комплексом. Загальнодерж. значення має Одес. припортовий з-д, який виробляє мінеральні добрива. На території області розташов. 7 мор. та річкових портів, у м. Іллічівськ діють поромний термінал, який обслуговує переправи на Варну (Болгарія), Поті і Батумі (Грузія), Деріндже (Туреччина), та найбільший в Україні контейнерний термінал. На території області є 92 природно-заповідні об'єкти, у т. ч. Дунайський біосферний заповідник і 3 заказники.

На Одещині народилися: Є.Чикаленко (1861–1929), болг. держ. діяч А.Малінов (1867–1938), А.Ніковський (1885–1942), С.Тимошенко (1895–1970), співак П.Лещенко (1898–1954), архіт. Й.Каракіс (1902–1988), укр. поет С.Олійник (1908–1982). (Про видатних уродженців Одеси див. Одеса.)

Осн. істор. пам'ятки: Білгород-Дністровська фортеця (14–18 ст., Білгород-Дністровський), Грец. церква (15–16 ст., Білгород-Дністровський), підземна церква св. Іоанна Сучавського (14–19 ст., Білгород-Дністровський), Мала мечеть (16 ст., Ізмаїл), Свято-Миколаївська церква (15–17 ст., Кілія), Свято-Введенська церква (поч. 19 ст., с. Нова Некрасівка Ізмаїльського р-ну), відзначений пам'ятником кінцевий пункт "Геодезичної дуги Струве" – об'єкта, внесеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (с. Стара Некрасівка Ізмаїльського р-ну). (Про пам'ятки Одеси див. Одеса.)

дата публікації: 2010 р.

Література:
  1. Довідник з основних статистико-економічних показників господарства районів Одеської області УСРР. Х., 1933
  2. Загоруйко В. По страницам истории Одессы и Одесщины, т. 1–2. Одесса, 1957–60
  3. Дроздов О.М., Петренко В.В. Одеська область. К., 1959
  4. Народное хозяйство Одесской области. Одесса, 1960, 1969, 1973
  5. Розповідь про звершення: Одещина за 50 радянських років. Одеса, 1967
  6. ІМіС УРСР: Одеська область. К., 1969
  7. Одесская область в Великой Отечественной войне: 1941–1945: Документы и материалы. Одесса, 1970
  8. ІМіС УРСР: Миколаївська область. К., 1971
  9. Памятники истории и культуры Одесской области: Научно-вспомогательный библиографический указатель. Одесса, 1987
  10. Лепетюк Б.Д. та ін. Геодезичні об'єкти дуги Струве – у списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. "Вісник геодезії і картографії", 2006, № 1
  11. Романюк В., Черняков И. Что было на месте Одессы? К., 2008
  12. Верменич Я.В. Адміністративно-територіальний устрій України: Еволюція, сучасний стан, проблеми реформування, ч. 1–2. К., 2009.

Посилання:
  • АНАНЬЇВ
  • АВАРИ
  • БАЛТА
  • БЕССАРАБІЯ
  • БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКА ФОРТЕЦЯ
  • БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ
  • БІЛОЗЕРСЬКА КУЛЬТУРА
  • БОЛГРАД
  • БУДЖАК
  • ЧЕРНЯХІВСЬКА КУЛЬТУРА
  • ЧИКАЛЕНКО ЄВГЕН ХАРЛАМПОВИЧ
  • ЄДИСАНСЬКА ОРДА
  • ГУМЕЛЬНИЦЯ
  • ІЗМАЇЛ
  • ІЗМАЇЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ
  • КАТАКОМБНА КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНА СПІЛЬНІСТЬ
  • ХЕРСОН, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ХЕРСОНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • КІЛІЯ
  • КІРОВОГРАД
  • КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСТЬ
  • КОДИМА
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • ЛЕЩЕНКО ПЕТРО КОСТЯНТИНОВИЧ
  • МОЛДАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • МИКОЛАЇВ
  • МИКОЛАЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • НІКОНІЙ
  • НІКОВСЬКИЙ АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • НОВОРОСІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ОЧАКІВСЬКО-СІЛІСТРІЙСЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ
  • ОДЕСА
  • ОДЕСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ОДЕСЬКА ОКРУГА
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ОВІДІОПОЛЬ
  • ПАЛЕОЛІТ
  • ПЕЧЕНІГИ
  • ПЕРВОМАЙСЬК
  • ПОДІЛЬСЬКА ЗЕМЛЯ
  • ПОЛОВЦІ
  • РАЙОН
  • РЕНІ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1806–1812
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1877–1878
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1787–1792
  • САБАТИНІВСЬКА КУЛЬТУРА
  • САРМАТИ
  • СКІФИ
  • ТІРА
  • ТРАНСНІСТРІЯ
  • ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА
  • ТИМОШЕНКО СЕМЕН КОСТЯНТИНОВИЧ
  • УСАТІВСЬКІ ПАМ'ЯТКИ, КОМПЛЕКС ПАМ'ЯТОК
  • УСТЬ-ДУНАЙСЬКЕ БУДЖАЦЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ВЕЛИКА МИХАЙЛІВКА
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВЕЛИКЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ НАРОДІВ
  • ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • ВИЛКОВЕ
  • ЯМНА КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНА СПІЛЬНІСТЬ
  • ЯССЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1792 (1791)
  • ЗМІЇНИЙ О–В
  • ЗОЛОТА ОРДА, УЛУС ДЖУЧІ
  • ЗРУБНА КУЛЬТУРНО–ІСТОРИЧНА СПІЛЬНІСТЬ

  • Пов'язані терміни:
  • ЧЕХИ В УКРАЇНІ
  • ДОГОВІР ПРО ДРУЖБУ, СПІВРОБІТНИЦТВО І ПАРТНЕРСТВО МІЖ УКРАЇНОЮ І РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ 1997
  • ЕВАКУАЦІЙНІ ЗАХОДИ УРЯДІВ УРСР І СРСР НА ТЕРИТОРІЇ УРСР В РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ СРСР 1941–1945
  • ЄВРОРЕГІОН
  • ІЗМАЇЛ
  • ІЗМАЇЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ
  • КАХОВКА
  • ХЕРСОН, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • КІЛІЯ
  • КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСТЬ
  • КОДИМА
  • КОМПАРТІЙНО-РАДЯНСЬКА СИСТЕМА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В СРСР: ТВОРЕННЯ, ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ, КРАХ
  • КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996
  • КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1937
  • КОРДОНИ ДЕРЖАВНІ УКРАЇНИ, ПРИНЦИПИ ТА ІСТОРИЧНА ПРАКТИКА ЇХ ВИЗНАЧЕНЬ
  • ЛИПОВАНИ
  • ЛИТОВЦІ В УКРАЇНІ
  • ЛЮКСЕМБУРГ ВОЛОДИМИР СЕРГІЙОВИЧ
  • МЕТРИЧНІ КНИГИ
  • МІГРАЦІЯ ВНУТРІШНЯ
  • МОЛДОВАНИ В УКРАЇНІ
  • МОЛДАВСЬКА АРСР
  • МИКОЛАЇВ
  • МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ УКРАЇНИ
  • НОВОУКРАЇНКА
  • ОЧАКІВ
  • ОДЕСА
  • ОДЕСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944
  • ОВІДІОПОЛЬ
  • ПЕРВОМАЙСЬК
  • ПОВСТАННЯ СЕЛЯНСЬКІ ПРОТИ БІЛЬШОВИЦЬКОГО РЕЖИМУ 1929–1932
  • РАЙХСКОМІСАРІАТ УКРАЇНА
  • РАЙОН
  • РЕНІ
  • РОСІЯНИ В УКРАЇНІ
  • СОЛЯНИЙ ШЛЯХ
  • ТЕРОР І ТЕРОРИЗМ
  • ТРАНСНІСТРІЯ
  • ЦЮРУПИНСЬК , МІСТО ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛ.
  • ЦИГАНИ В УКРАЇНІ
  • ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЗМІЇНИЙ О–В


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)