МАРТИНЕНКО Володимир Никифорович (06.10.1923, с. Горбулів Черняхівського р-ну Житомир. обл. – 18.04.1988, м. Київ) – дослідник загальної історії, історії міжнародних відносин, дипломат. 1940 після закінчення середньої школи вступив до Київ. авіаційного ін-ту. З початком війни – на фронті. Брав участь в обороні Києва, визволенні України, в Берлінській операції. Після демобілізації навчався на фак-ті міжнарод. відносин Київ. держ. ун-ту, який закінчив у 1951. Працював в Укр. тов-ві дружби і культурного зв’язку з закордоном, на партійній роботі. 1961–64 навчався в Академії суспільних наук при ЦК КПРС, де захистив канд. дис. (1964). З 1965 працював у Посольстві СРСР у Канаді, заст. міністра закорд. справ УРСР. 1973–79 – постійний представник УРСР при ООН, 1980–84 – міністр закордонних справ УРСР у ранзі Надзвичайного і Повноважного посла. 1984–88 – с. н. с. Ін-ту історії АН УРСР. 1981–85 – член ЦК КПУ. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 10-го скликання, делегат ХХVI з’їзду КПРС та XXVI з’їзду КПУ. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Великої Вітчизняної війни II ст., Червоної Зірки, Дружби народів, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, медалями. Брав участь як член редколегії у підготовці зб. док. і мат-лів «Українська РСР на міжнародній арені (1971–1975 рр.)» (К., 1981); довідника «Українська РСР у міжнародних організаціях» (К., 1984).
Основні праці:
.
Канада в лабетах американських монополій. – К., 1964..
Література:
Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». – Вип. 1. – К., 1998..
EoU. – Vol. ІІІ. – 1993..
[Некролог] // УІЖ. – 1988. – № 8..
|
адреса сторінки: 