ТИМОЩУК Борис Онисимович (07.04.1919, с. Лука Житомирського р-ну Житомир. обл.) – дослідник давньої історії східних слов’ян, історії Буковини, археолог, краєзнавець. 1937 закінчив триричні курси Житомирського пед. ін-ту, після чого Наркоматом освіти УРСР був направлений на вчител. роботу до сільської школи. 1939 заочно закінчив іст. фак-т Одеського пед. ін-ту. 1939–41 служив в армії. Учасник радянсько-фінської та Великої Вітчизняної війни. 1943 потрапив до полону. 1943–45 – у концтаборах «Майданек» і «Флосенбург». Звільнився з концтабору під час повстання 1945. 1946 – зав. археологічного відділу Бердичівського краєзнавчого музею, 1947–68 – зав. відділу, заст. дир. Чернівецького краєзнавчого музею. Канд. дис. «Північна Буковина IX–XIV ст. за археологічними даними» (1967, наук. кер. – д. і. н. В. Й. Довженок). з 1968 – ст. викл., доц., проф. кафедри історії СРСР та УРСР Чернівецького держ. ун-ту. 1970–78 – с. н. с. відділу історії Півн. Буковини та конкретних соціальних досліджень Ін-ту історії АН УРСР (в м. Чернівці). 1978 переведений до новоствореного Ін-ту соціальних і економічних проблем зарубіжних країн АН УРСР. Докт. дис. «Общинний устрій східних слов’ян VІ–Х ст. (за археологічними даними Південної Буковини)» (1983, захист в Ін-ті археології АН СРСР). З 1983 – пров. н. с. сектора слов’яно-руської археології Ін-ту археології АН СРСР. В Москві під час горбачовської перебудови став одним з організаторів українського культурного т-ва «Славутич» й Українського історичного клубу. З кін. 40-х рр. проводив систематичне вивчення археологічних пам’яток Чернівецької й сусідніх обл. З 1968 і до початку 1980-х рр. очолював археологічні експедиції Чернівецького держ. ун-ту, під час яких були відкриті понад тисячу археологічних пам’яток, в т. ч. – давньоруське літописне місто Василів на р. Дністер. Основні напрямки досліджень стосуються проблем слов’яно-руської археології, общинного устрою східних слов’ян, економічної, соціальної та політичної еволюції східнослов’янського суспільства (VІ–ХІІІ ст.), становлення східнослов’янської державності тощо. Автор понад 170 наук. і 20 наук.-популярних праць.
Основні праці: . Східні слов’яни VІІ–Х ст.: полюддя, язичництво, початки держави. – Чернівці, 1999.. Восточные славяне: от общины к городам. – М., 1995.. Восточнославянская община VІ–Х вв. н. э. – М., 1990. Языческие святилища древних славян. – М., 1993 (у співавт.).. Кодын – славянские поселения V–VІІІ вв. н. э. на р. Прут. – М., 1984 ( у співавт.).. Давньоруська Буковина (X – перша пол. XIV ст.). – К., 1982.. Слов’яни Північної Буковини в V–IX ст. – К., 1976.. Слов’янські гради Північної Буковини. – Ужгород, 1975.. Зустріч з легендою. – Ужгород, 1974.. Хотин. Путівник. – Ужгород, 1972.. Археологічні пам’ятки Чернівецької області. – Чернівці, 1970.. Радянська Буковина. Довідник-путівник. – Ужгород, 1970.. Північна Буковина, її минуле і сучасне. – Ужгород. - 1969 (у співавт.).. Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область. – К., 1969 (у співавт.).. Північна Буковина: Земля слов’янська. – Ужгород, 1969.. Дорогами предків. – Ужгород, 1966..
Література: Українські історики ХХ ст.: Бібліогр. довід. / Серія «Українські історики». – Вип. 2: У 2 ч. – Ч. 1. – К., Львів, 2003.. Б. О. Тимощук: Бібліографічний покажчик (до 80-річчя від дня народження). – Чернівці, 1999.. Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». – Вип. 1. – К., 1998..
|